"Біла Ворона": Книга Миколи Горбатюка

[Administrator]

Кожен народ має таку владу, котру він заслуговує

Усяка держава складається з окремих людей і владу над собою вони мають таку на котру заслуговують. Під час кожного побачення офіцери охорони застерігають родичів не залишати вільнонайманим працівникам гроші та передачі для того, щоб ті переправили їх у табір, тому що багато непорядних жителів на цьому наживаються. Двічі мама залишала доброзичливим жителям продукти та одяг, платила гроші, щоб ті усе те пронесли мені у табір та жодного разу я нічого не отримав. Тут не варто огульно звинувачувати усіх жителів у непорядності тому, що часто диявольську хитрість демонструють самі в'язні. Хитруни розуміють: батьки щасливчика, котрий нещодавно вийшов з кімнати побачення, залишать комусь із жителів передачу для сина.
Логічно, скоро хтось із вільнонайманих стане просити в'язнів покликати недавнього щасливчика. Хитруни поспіхом виготовляють нагрудний знак із названим прізвищем та прикріплюють його на одяг свого спільника, котрий надалі видає себе за розшукувану особу. Завдяки такому шахрайству блатні отримують призначену іншому в'язневі передачу. Як правило, вільнонайманий працівник подібними хитрощами не цікавиться - передачу віддав й совість чиста. Так що, стосовно двох не отриманих мною передач із продуктами та одягом варіанти могли бути різні...

[Administrator]

Естафета поколінь

                 
За роки ув'язнення надивився у тих таборах усякого. У таборі зустрічають один одного брати, друзі дитинства, однокласники. Буває, батько на днях звільняється аж тут син, як символ естафети поколінь, прибуває...
Жив молодий чоловік у селищі навпроти табору та вчинив злочин. Відбувати покарання довелось неподалік - у знайомому таборі. Жартуни сміялись: "Раньше жил напротив зоны, сейчас живёт напротив дома!"   

[Administrator]

"Обоюдная драка"

           
На роботі між в'язнями виникла суперечка:  виривають один в іншого брудну робочу тілогрійку.
- Отдай! Это моя "тёлка"!
- Каво ты гонишь!? Иди на х...!  Моя "тёлка"!!..
Поволі словесна перепалка переростає у серйозний конфлікт - тілогрійку кинули під ноги, схопили за груди один одного. Ось-ось замелькають кулаки. В'язні з цікавістю спостерігають та ще й під'юджують, щоб насолодитись видовищем безкоштовного боксерського поєдинку. В цей момент один з глядачів голосно звертається до свого напарника:
- Хочешь сегодня поесть сала, попить чай со сладким, покурить вволю?!
 А той,  вловивши іронію, лукаво:
- А что сделать-то нужно!?
- Пойди и сдай их обоих! Вот и получишь награду! Только бегом беги, а то другой тебя опередит!
Бійці почули цей діалог й припинили поєдинок, - зрозуміли, що не варто із-за брудної робочої тілогрійки потрапити на 15 діб у ШИЗО, як тоді оголошували по гучномовцю, "за обоюдную драку".
Наприкінці роботи кожна бригада ховає інструменти та робочий одяг. Наступна зміна шукає своє і, для розваги, - чуже. Кожен, хто не знайшов свого, брудно лає всіх і все, хто знайшов чужу схованку, - радіє, сміється. Це така жорстока гра на вияв хитрості, кмітливості. Я декілька разів залишав інструменти та одяг й записку: "Братан, попользуйся и положи, где взял". Але де там - наступного дня те місце виявлялось порожнім...

[Administrator]

Декламатор

                             
Перед річницею Соціалістичної революції оголосили набір до хору. Пообіцяли зайву порцію каші перед кожною репетицією. Від бажаючих не було відбою. В роковини тієї їхньої революції весь табір зібрався в залі їдальні на концерт. Начальство, як годиться, розсілося в перших рядах. Обдерті, нещасні в'язні, збиваючись, співали революційних пісень та читали вірші з аркуша паперу. Та ось, демонстративно заховавши аркуш за спину, худий, обдертий бідолаха став виразно, натхненно декламувати вірш про Леніна та революцію. Дивитися на це було гидко - задні ряди гуділи від обурення та огиди. Я розумів голодних в'язнів: вони відробляли зайву порцію каші. Ну, а цей чого старається? Подумалося: ну й дурний же ти, чоловіче.
Через півтора місяця виходимо з їдальні, а 15 загін заходить. Чую командирський голос їхнього старшини: "Быстрее, быстрее дополняйте столы, с-суки!", і підганяє нерішучих ногами. Костюм новий, обличчя вгодоване, нахабне, самозакохане. Голос здався знайомим. Я пильно поглянув на те нахабне обличчя й пригадав! Це ж той самий бідолаха, котрий так натхненно декламував вірш про Леніна та революцію! Та не дурний він - показав себе перед адміністрацією і його помітили: одягнули, призначили старшиною загону. Там рило від'їв, командирський голос прорізався - живе собі, як король. Та на цьому ця історія не закінчилась. Через місяць наряд СПП застукав у "каптьорці" його та завгоспа на гарячому: займались хлопці... гомосексуалізмом. Іншими словами, "голуба любов" була у тих активістів, за  що й отримали обоє по 15 діб штрафного ізолятора.

[Administrator]

Людська непорядність

 
В нашому загоні за трудяг заступався один порядний чоловік. Був він родом із Прибалтики. Це мене підкупило, і я із ним домовився, що замовлю з дому посилку на адресу його знайомого з волі. Час минав, але... батьки не послухали мене - посилки не було. Пізніше, коли його за зразкову поведінку звільнили, Комаров Ігор сказав мені довірливо:
- Знаешь, за что я с Никлаусом поссорился? Нет? Он твою посылку получил, а с тобой не поделился. Не веришь? Сказать, что ты в ней заказывал?
І сказав...
Перевели мене працювати у підвал. Бачу: Ларін Микола мучиться, ошкурюючи шпали своїм незграбним шкуровочним ножем. Пожалів бідолаху. Кажу: - Возьми мой нож. Но если меня переведут назад, - вернешь.
Радість його була безмірною. З часом мене повернули на шкуровку. Я до Миколи за ножем,  а  він:
- Я ручки перемотал, заточил по новому и уже привык к нему. Нет! Нет, не верну.
Побив Поліщук Олександр окуляри. Бачу: мучиться, тикається, як сліпе кошеня. Я йому свої запасні даю. Він надягнув й засіяв від щастя - підійшли діоптрії. Я до нього:
- Носи пока, но когда разобьются мои - вернёшь.
Через два тижні я потрапив під "розкумарку", - окуляри розбились. Підходжу до Саші, а він:
- Мои тоже разбились. Скоро жена приедет на свиданку тогда и верну.
Жінка до нього приїжджала, але ні окулярів, ні якої іншої компенсації я так і не побачив...
Кажу Антонову Миколі довірливо:
- Работаю с твоими земляками. Знаю: хочешь, чтоб твои родители занесли передачу ихнему вольному. Не верь - они планируют тебя одурачить.
Так Микола... всі мої слова їм переказав! Ті до мене сердито:
- Ты почему не в свой базар влезаешь?! Знаешь, что за это бывает?!
От і роби людям добро... Щоправда, обійшлось. Миколу ж, справді, ті земляки надурили.
Кубишкін Олександр із голодними очима підійшов у день отоварки й попросив позичити десяток пряників. Пожалів голодного трудягу - дав. Але... через день Кубишкін став кидатись на мене, як собака. Міша Іманаков лукаво:
- Ты занимал ему что-нибудь?
Я підтвердив. Міша повчально:
- Вот он и ищет ссоры, чтоб  долг не отдавать.
Захворів я - ноги стали гнити. Підходить до мене Міша Алексеєв й подає на шматку поліетилену густу білу пасту:
- Ащеулов с воли получил эту мазь и вылечил ноги. Вот я для тебя надавил из тюбика. Подгони нам за это пачку сигарет.
Дав цигарки але мазь не допомогла. Та хіба буде лікувальний ефект від, як виявилося, розбавленого водою зубного порошку?
Зайшли обідати. Швиденько з"їв свою порцію й за пачку цигарок купив у поварів ще дві "шльонки" каші. Сів у кутку й став швидко їсти. В цей час старшина дав команду виходити. Керівник СБС (санитарно-бытовая секция) Хакимов помітив мене і брутально загнав у стрій.
В бараку хлопці сміялись:
- Ты думаешь "Ара" порядка ради "скальфоломил" тебе "догнаться"? Ошибаешься. Он сел твою кашу доедать, а отряд в барак повёл старшина.
Роздобув  на роботі пачку чаю. Це помітили в'язні. Вже знав: помітили – продадуть. Заховав на роботі. На шмоні офіцер кричить:
- Горбатюк, - ко мне!
Не знайшовши нічого, вилаявся:
- Об....ли начальника!
А  часто находять "по цынку", тобто, хтось "цинканув" (проінформував)...
Є круглі сироти. Йому дозволена посилка, а вислати нікому. Домовляюсь, що мої батьки йому вишлють, а ми тут поділимо порівну. Прошу: "Тільки ти вже з іншим не домовляйся..." Мама в листі написала: "Із дванадцяти посилок десять повернулось". Повернулось, тому що адресат уже отримав посилку від батьків іншого в'язня.

[Administrator]

"В ШИЗО захотел?!"

Одну посилку ми з порядним чоловіком поділили, а з другою вийшла халепа. Контролер, котра видає посилки та бандеролі, запитала: "Откуда ожидаете посылку?" Той і назвав. Контролер знала мене особисто та адресу мою і...  І викликають мене до "опера".
Заходжу. Бачу: на столі лежать куски сала, гора сигарет, (я не палю, але у таборі це валюта) шкарпетки, носовички, конверти. Опер до мене:
- Так не положено делать! В ШИЗО захотел?!
Поглянув мені в очі і, ніби виправдовуючись, додав:
- Заказываете один на другого посылки, после разбиваете друг другу морды при дележке, а мне -  работа!
Звичне явище у голодному таборі: отримати чужу посилку, тихенько з'їсти, а партнерові сказати, що не отримав або отримав від батьків іншого в'язня. Думав, що хоч шкарпетки, носовички, конверти віддасть. Та де там... А що - собі візьме? Та ні – "сучок", "стукачів", "шісток" своїх буде "гріти".

[Administrator]

"На наших посылках и бандеролях..."

В'язневі заборонено у посилках та передачах отримувати ковбасу, мед, шоколад та вироби із нього, чай, каву, какао та ще багато чого. І зі словами "не положено" летять делікатеси в акуратно застелений газетою ящик для сміття. Чоловік контролерки нового "Москвича" купив й у табір заїхав. Микола Милосердов сумно зауважав: "На наших посылках и бандеролях..."

[Administrator]

"Что за дела!?"

Захворіла продавщиця. Уже місяць кінчається а нас у магазин не ведуть. Один із в'язнів голосно обурився: "Что за дела!? Самый рабочий отряд и без ларя!  Вот возьмём да и не выйдем на работу!"
Вже через 10 хвилин за правдошукачем прийшли. Відвели на "вахту" й закрили в ШИЗО. Щоправда, вранці відпустили.
Наше суспільство являє собою вінегрет із білих, червоних, жовто-блакитних, голубих, мутних, кручених, слизьких, абсолютно байдужих до всього людиноподібних істот. Це вам приклад як важко з нашим народом організувати акцію протесту проти беззаконня.
Чому ж на лише спересердя сказані слова адміністрація зреагувала так швидко, а на смертні випадки не реагувала абсолютно? А тому, що смерть в'язня - статистика, невихід же бригади на роботу - скандал для адміністрації. Щоправда, скандалу не допустили - наступного дня привезли продавщицю і ми "отоварились". Це означає, що страждання правдолюбця не були марними. Як і кожної людини у цьому світі.

[Administrator]

"Хранение запрещённых предметов"

Радянському в'язневі багато чого "не положено". Навіть кольорові шарфи. Помітять на "шмоні" шарф не темного кольору - "відметуть" відразу. Та й сам "шмон" перетворюють на щоденне приниження. Той маленький кусочок ладану, котрий мама передала через розконвойованих в'язнів, я зашив у зимову шапку й носив, як оберіг. Та слід було знати, що при найменшій підозрі голодні, а тому продажні в'язні тебе ж жартома й обшмонають, щоб отримати інформацію й використати на свою користь. Затіяли жартівливу бійку ніби для того, щоб зігрітись, а насправді, як пізніше виявилось, щоб облапати. Шапка впала й її, ретельно прощупавши, повернули.
На "шмоні" проінформований офіцер повів мене у службове приміщення. Розірвав шапку й витягнув оберіг. Зрадів - думав, що то "план" (анаша). Я ж пояснив, що то лише церковний ладан. Тоді він примусив мене написати пояснення. Очевидно хтось із його предків був віруючим, тому що він підпалив ладан і, почувши специфічний приємний запах, відпустив мене.
Увечері по гучномовцю об'явили, що мене позбавлено чергової посилки за "хранение запрещённых предметов". (Атрибути релігійних культів, як і багато чого іншого в ув'язненні суворо заборонені.) Пізніше блатні злорадно допитувались: "Ты чью дурь спалил?" Усе то воно так, але чергову посилку я пізніше отримав - у цьому випадкові скоріше всього мені на користь зіграв роль всесоюзний бардак.

[Administrator]

"...я бы всем вам, западэнцам, устроил Хатынь!"

 Був у таборі офіцер українець. Якось він на шмоні поцікавився з якої я частини України. Я відповів, а він мені гнівно: "Да будь моя воля, я бы всем вам, западэнцам устроил Хатынь!" (Хатинь - село спалене нацистами у відплату за злочини партизан.)
Промовчав. А що було відповісти? Перед в'язнями, правда, було соромно за земляка, котрий був зі Сходу України. А втім, офіцери охорони та в'язні зі східних областей часто виявлялися досить гнилими істотами. Як же нам усім бракує патріотизму, мудрості та любові...

[Administrator]

Земляк бригадира

Прийшов етапом Птічніков Петро й виявилось що він земляк бригадирові. Той вранці саморобним кип'ятильником заварив чаю, виклав печиво, цукерки й запросив земляка. А кип'ятильники були суворо заборонені - пожежонебезпека. Через 10 хвилин викликають "бугра" на вахту. Прибігає червоний від люті:
- Когда же ты, мразь, успел?! Згною на роботе, сука!
Поставив на найважче місце. Я думав: загине продажна тварюка. Помилився - на другий день Петро мив посуд у їдальні. Влада береже своїх агентів - перевели в загін господарчого обслуговування. Пізніше повернули й призначили на посаду старшини. Ось тут я побачив, що буває коли колектив не сприйме людину. Накази пристосуванця блатні ігнорували, самого осміювали, усіляко підривали авторитет ще й до того простих трудяг заохочували до непокори. Таким чином пристосуванець опинився у своєрідному вакуумі - став усім ненависним. Раз так, то адміністрація вдруге перевела свого агента в загін господарчого обслуговування. Довго він там миски мив та столи протирав.

[Administrator]

Не розслабляйся

Пішов поголитись. Тілогрійку повісив на вішак у коридорі перукарні. Виходжу: немає моєї тілогрійки! Тут немає нічого дивного - сам винен. У сучому таборі не варто розслаблятись.
Удосвіта Ащеулов сумно каже:
- Смотрите, какую махорку я выменял за свою кровную "тюху".
Дивимось: в баночці з-під взуттєвого крему тирса присипана тоненьким шаром махорки.

[Administrator]

"Да ты "поехал", Колёк!"

Захворів на роботі. Заходжу в медпункт. Зек-санітар мені глузливо:
- Да ты "поехал", Колёк! Какой на х.. термометр? Какой аспирин? Из медикаментов здесь только раствор йода и простынь порванная для перевязки на лоскуты.

[Administrator]

"А что я могу поделать?"

Став погіршуватися зір. Лікар поставив діагноз: - Это от недостатка витаминов.
І додав глузливо: - А что я могу поделать? Может, морковку тебе прописать?

[Administrator]

"Маслина"

А я розумно вчинив коли у полтавському таборі не стримав дане сімейникові слово - вставити у інтимний орган "маслину". Справа в тому, що перед заходом у кімнату довготермінових побачень в'язнів вибірково роздягають. Є маслина – до хірурга. І от в'язень за чифірем розповідає кентам: "Моя приезжала – расписаться здесь при переписке договорились. Дали три дня свиданки. Захожу. Дежурный офицер: "Снимай штаны!" Увидев маслины, отправил в санчасть к хирургу. Что делать? Захожу в санчасть к знакомому санитару, беру бинт, иду в туалет. Там режу стеклом колено, просачиваю кровью бинт, бинтую член. Опять снял штаны в комнате дежурного. Тот разматывать не заставил – поверил, что врач маслины вырезал. Захожу. На столе гора козырной хавки. Нас расписали. Была брачная ночь. Три дня моя плакала – наверное, порвал я ей там всё..." Кенти реготали...

[Administrator]

"Торпеда"

Радянському в'язневі заборонено мати гроші - зароблене накопичується на особистому рахунку в бухгалтерії. Це так, але кожен хоче жити краще а для цього потрібна готівка. На довгострокові побачення приїздять родичі. В'язень знає: після побачення ретельно обшукають. Як же пронести гроші? Скручує купюри в трубочку, загортає у обривок поліетиленового пакета і глибоко запихає (торпедує) собі... у задній прохід. Та весь ризик у тому, що контролери знають цю хитрість, отож, при найменшій підозрі відводять у санчастину, заставляють випити проносне й чекають результату. І ось у стінгазеті біля їдальні карикатура: "Осужденный Карпов (2 отряд) пытался вынести из комнаты длительного свидания "торпеду" в сумме 25 рублей. Деньги изъяты в доход государства. За нарушение режима наказан: лишён очередного свидания". З одного боку жаль чоловіка, а з іншого - гордість: держава досить оригінально стала ще на 25 карбованців багатшою.

[Wednesday]

"Как, - этот ещё не подох?!" 

                           
Один в'язень із нового етапу втратив свідомість. Черговий офіцер переступив через тіло:
- Как, - этот ещё не подох?!
Ніхто з присутніх не обурився - звикли до подібного відношення.

[Administrator]

Пристосуванство - перевірений спосіб вижити

На столі біля стіни стояв бачок із кашею, а біля нього - блатні. Керівник СПП наказав:
- Отныне бачки с едой будут стоять возле прохода! Поняли?! Да?!
 В обід біля стіни... сиділи трудяги, а блатні знову біля бачка вже з іншого краю столу.

[Administrator]

"Чим далі я пізнаю людей, тим більше мені подобаються звірі"

                         
В'язні на тіло наносять різноманітні татуювання. Описати усі побачені малюнки важко тому зупинюсь на найцікавіших. Напис на голові: "Опять стригут - опять зона". На повіках очей: на лівому "Не будить", на правому "Злой как собака". На правій нозі: "Вы куда? ", на лівій: "А вас еб..т?" Татуювання на грудях: "Спаси меня, Господи, от "друзей". От врагов я уж как-нибудь сам спасусь". 
Об'явили, що зараз у залі їдальні буде кіно й один в'язень вибіг на плац у тапочках на босу ногу. Наглядач до нього грізно: "Не пущу в тапочках!" Аж тут помітив напис на правій нозі: "Как мало пройдено дорог...", на лівій: "Как много сделано ошибок!" Посміхнувся й подобрішав:
- За то, что правду написал, мать твою в й.., - иди!
Та найпоширенішим із написів є афоризм: "Чем дальше я узнаю людей, тем больше мне нравятся звери". Правду кажуть: хочеш мати друга - купи собаку. Вас продадуть друзі та колеги по роботі із котрими їли за одним столом, зрадить кохана людина, відвернуться знайомі та сусіди. Не зрадить тільки собака, котра доїдала недоїдки з вашого столу - вона щоразу буде скавучати, коли ще здалеку почує ваші кроки, ластитись, заглядати в очі і при нагоді помре, захищаючи вас. Хотів й собі зробити те модне татуювання, але згадав прочитане в Біблії, що Господь забороняє робити написи на тілі.

[Administrator]

В умовах беспредєлу гідність зберегти важко

Дудаєв Сергій був боксером. Історія ув'язнення банальна: гуляв у ресторані з коханою. Аж тут п'яний здоровань привселюдно: - Одолжи мне свою шалаву на ночь. Стольник даю!
Спонтанний професійний удар. Зламана щелепа. Арешт. Суд. Виправно-трудовий табір.
На волі важив 105 кг, у таборі - 69. Щоб вижити, прислужував угрупуванню гусино-озерських блатних. У беспредєльному сучому таборі так: або ти станеш членом вовчої зграї і будеш принижувати, бити, жити за чужий рахунок, або тебе будуть бити, заставляти працювати за них. Незалежність та гідність зберегти дуже важко, навіть коли ти боксер.