Лайнодотик Джейка Салівана: як вбити мільйони і занапастити все

[Wednesday]

Джейк Саліван - одна із фігур в адміністрації Джо Байдена, яка по вуха в крові українців і яка винна в тому, що зараз в Україні вже третій рік продовжується кривава війна із великою кількістю жертв.

Те, що ця війна взагалі почалася, не кажучи вже про її стан на сьогодні, який зовсім не на користь України - "заслуга" у тому числі Салівана.

Проаналізуємо більш конкретно у цій темі.

[Wednesday]

Спочатку загальні відомості.

Джейкоб Джеремія Салліван (народився 28 листопада 1976) — американський адвокат, який зараз працює радником з національної безпеки Сполучених Штатів і підпорядковується безпосередньо президенту Джо Байдену.

Раніше він працював директором з питань політики президента Барака Обами, радником з національної безпеки тодішнього віце-президента Байдена та заступником голови апарату держсекретаря Гілларі Клінтон у Державному департаменті США.

Салліван також працював старшим радником федерального уряду США на ядерних переговорах щодо Ірану та старшим радником з політики під час президентської кампанії Клінтон у 2016 році, а також був запрошеним професором у Школі права Єльського університету.

23 листопада 2020 року новообраний президент Байден оголосив, що Салліван буде призначений радником США з національної безпеки. Перебував на посаді з 20 січня 2021 року.

Салліван одружений з Маргарет «Меггі» Вівіан Гудлендер, офіцером розвідки в резерві ВМС США, яка була колишнім радником сенаторів Джо Лібермана та Джона Маккейна в комітеті Сенату з питань внутрішньої безпеки та урядових справ.

[Wednesday]

Внизу ряд статей, які розповідають про численні фейли цього некомпетентного вискочки, якого протягли на найвищі рівні влади американські демократи .

[Wednesday]

Кістляве обличчя невдачі: ще одна катастрофа зовнішньої політики на вахті Джейка Саллівана. Хворобливий, позбавлений сну психопат нещодавно похвалився: «Сьогодні на Близькому Сході  найтихіше за два десятиліття».

Переклад статті внизу.

Що відбувається:

Джейк Салліван, труповидний випускник Єльського університету та любитель швидкої ходьби, який працює радником президента Джо Байдена з національної безпеки, опинився в центрі ще однієї зовнішньополітичної катастрофи.

«Сьогодні в регіоні Близького Сходу найспокійніше за два десятиліття», — похвалився Салліван на Атлантичному фестивалі 29 вересня.

Кілька днів потому терористи ХАМАСу, фінансовані адміністрацією Байдена, увірвалися в Ізраїль і вбили більше тисячі євреїв, у тому числі щонайменше 27 американців, у найгіршому спалаху антисемітського насильства з часів Голокосту.

Критичний контекст:

Салліван приєднався до адміністрації Обами в 2009 році як заступник керівника апарату тодішнього держсекретаря Гілларі Клінтон. До 2014 року він працював радником з національної безпеки тодішнього віце-президента Джо Байдена, а в 2021 році приєднався до адміністрації Байдена як радник з національної безпеки. Під час роботи в уряді Салліван керував деякими з найпринизливіших катастроф у сфері національної безпеки в історії Америки:

• Кампанія «кінетичних військових дій» проти Лівії в 2011 році, яку багато хто вважала невдалою, що зрештою призвело до скандалу з Бенгазі та вбивства посла США Кріса Стівенса.

У 2011 році, як головний радник тодішнього держсекретаря Клінтон, Салліван допоміг організувати «кінетичні військові дії» в Лівії. Незважаючи на те, що втручання призвело до смерті диктатора Муаммара Каддафі, багато хто розглядає це як провал. Посла США в Лівії Крістофера Стівенса було вбито під час терактів у Бенгазі в 2012 році, і країна згодом стане притулком для бойовиків "Ісламської держави".

• Надзвичайно слабка відповідь США на кампанію масового вбивства сирійського народу сирійським президентом Башаром аль-Асадом, навіть після того, як Асад перетнув «червону лінію» Обами щодо використання хімічної зброї.

Менш ніж за місяць до вбивства Стівенса Салліван був серед команди експертів, які консультували тодішнього президента Барака Обаму щодо ескалації громадянської війни в Сирії. Обама попередив Башара Асада, підтримуваного Росією диктатора, що використання хімічної зброї є «червоною лінією», яка «змінить мої розрахунки» щодо військових дій США проти режиму.

Асад неодноразово перетинав червону лінію, і Сполучені Штати у відповідь вжили незначних заходів, щоб запобігти вбивствам мирних жителів. Асад залишився при владі, Росія показала свої військові м'язи, а «Ісламська держава» встановила халіфат на північному сході Сирії, сіючи також хаос в Іраку.

Під час інтерв'ю New Yorker у 2019 році Салліван сказав, що «дуже шкодує», що «ми не змогли більш ефективно зіграти роль у зупиненні загибелі сотень тисяч людей у Сирії та мільйонів інших людей», що втратили свої домівки».

• Згубна ядерна угода з Іраном, яка перерахувала мільярди доларів фанатичному режиму, який, як виявилося, є головним спонсором ХАМАС.

• Нездатність Обами відмовити Росію від вторгнення в Україну в 2014 році та анексії Криму, а також його відмова надати істотну військову допомогу.

Станом на 2014 рік нездатність Обами дотримуватись своєї «червоної лінії» щодо хімічної зброї в Сирії змінила розрахунки Володимира Путіна щодо російського військового втручання в Україну. І знову Сполучені Штати не вжили жодних значних дій, щоб стримати російські сили від дестабілізації країни та анексії Криму. Конфлікт забрав тисячі життів, у тому числі 298 людей на борту рейсу 17 Malaysian Airlines, який був збитий ракетою російського виробництва над східною Україною.

• Військовий переворот 2021 року (і триваючий геноцид) у М'янмі майже через десять років після того, як тодішній держсекретар Клінтон привітала себе з відкриттям відносин із цією країною Південно-Східної Азії.

Менш ніж через місяць після того, як Байден склав присягу президента, уряд М'янми було скинуто в результаті військового перевороту, здійсненого особами, відповідальними за геноцид, скоєний проти населення країни рохінджа. Журнал Foreign Policy назвав це «провалом дипломатії США, організованим деякими власними гравцями [адміністрації Байдена] майже десять років тому».

Іншими словами, такі люди, як Джейк Салліван. У 2011 році він консультував Клінтон, коли вона описала зустріч з лідером опозиції М'янми Аун Сан Су Чжі як «натхнення» та рекламувала зусилля адміністрації Обами в країні як дипломатичну перемогу. Свято було недовгим. Аун Сан Су Чжі згодом обійме високу роль в уряді країни, але буде широко засуджена за її відмову засудити військову кампанію насильства проти рохінджа.

• Невдалий вивід військ з Афганістану у 2021 році, який призвів до загибелі 13 американців і швидкого повернення Талібану до влади.

«Безумовно, швидкість, з якою падали міста, була набагато більшою, ніж будь-хто очікував», — сказав Салліван під час інтерв'ю Савані Гатрі з NBC, яка також запитала про оцінку президента Джо Байдена, що захоплення Талібаном Афганістану було «дуже малоймовірно" і "не буде жодних обставин, коли ви побачите, як людей піднімають з даху посольства Сполучених Штатів", як це було в Сайгоні наприкінці війни у В'єтнамі.

Перевірка фактів: невірно. Кімберлі Мотлі, міжнародний адвокат з прав людини, який працювала в Афганістані більше десяти років, описала ситуацію в країні як «кошмар», який був «як Сайгон на стероїдах».

Салліван не зміг дати переконливу відповідь. «Чесно кажучи, вертоліт був видом транспорту від нашого посольства до аеропорту протягом останніх 20 років», — сказав він, коли в мережі з'явилися кадри бойовиків «Талібану», які заходять у Кабул.

• Друге вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

• Найстрашніша різанина євреїв з часів Голокосту.

Що кажуть:

Салліван — неперевершений співробітник Білого дому, бездоганний дипломат — дипломи Єльського, Оксфордського й Єльського університетів — психопат, який ніколи не спить.

За словами New Yorker, він демонструє «трудоголічну інтенсивність, незвичну навіть за стандартами Вашингтона». «Одного разу вночі кілька місяців тому Салліван виявив зловмисника, який увірвався до його будинку близько 3 години ночі, тому що він ще працював».

Колеги описують його як "амбітного та наполегливого", повідомляє New York Times. Він «працював у середньому по дві години сну на ніч протягом тритижневої кризи в Афганістані в серпні [2021]».

Чому це важливо:

Ппогані речі трапляються, коли впливові чиновники не висипаються.

«Наслідки втрати сну та розладів, пов'язаних зі сном, для здоров'я населення далеко не доброякісні», — писали наукові експерти в дослідженні 2006 року. «Найбільш помітні наслідки — це помилки в судженнях, які сприяють катастрофічним подіям».

Хронічна втрата сну може зробити 46-річного чоловіка набагато, набагато старішим.

[Wednesday]

Ще одна стаття - про провальну роботу Салівана по виводу військ США із Афганістану.

Джейк Салліван: інсайдер Байдена в центрі кризи в Афганістані
Критики кажуть, що радник Байдена з національної безпеки мав розглянути найгірший сценарій.

Переклад внизу.

Удень 30 серпня 2021 рокупомічник Білого дому приніс до Овального кабінету записку, яка підтверджувала, що останній військовий літак США покинув повітряний простір Афганістану, ознаменувавши момент завершення найдовшої війни Америки.

Джо Байден був із групою радників, і, отримавши новини, він попросив двох із них, держсекретаря Тоні Блінкена та радника з національної безпеки Джейка Саллівана, супроводжувати його до його приватної їдальні, щоб відзначити цей момент дзвінком міністру оборони, Ллойду Остіну.

Блінкен був постійно поруч із Байденом з 2002 року. На відміну від нього, до того, як він приєднався до кампанії 2020 року, Салліван працював на Байдена лише 18 місяців, і шість років тому як радник тодішнього віце-президента з національної безпеки. Вся його кар'єра на національній сцені до того була правою рукою Гілларі Клінтон.

Телефонний дзвінок 30 серпня – з боку президента, наприкінці двох десятиліть війни – був підтвердженням того, що він дістався вершини кар"єри як справжній інсайдер Байдена.

«Це був важливий момент, і президент хотів, щоб Джейк був там», — сказав високопоставлений чиновник адміністрації. «Я спостерігав, як він звертався до Джейка за порадою щодо внутрішньої та зовнішньої політики протягом останніх двох років. Він надзвичайно поважає судження Джейка і повністю на нього покладається».

[Wednesday]

Те, що президент тримав його поруч, зробило Саллівана головним героєм в історичний момент, але це також поставило його в центр уваги, коли було покладено провину за хаотичний і принизливий характер останніх днів, особливо тому, що саме Саллівана було відправлено пояснювати політику Байдена на телевізійних ток-шоу.

Радник з національної безпеки несе відповідальність за те, щоб усі законні точки зору висвітлювалися в ситуаційній кімнаті, а всі сценарії розглядалися. Але адміністрація Байдена в цілому була захоплена зненацька катастрофічною швидкістю розвалу афганської армії.

Після восьми місяців роботи Саллівана, почали лунати заклики до нього піти у відставку, і не лише від республіканців. Бретт Бруен, який був директором із глобальних залучень у Білому домі Обами, дійшов настільки далеко, що написав коментар для USA Today із закликом змінити команду національної безпеки Байдена, починаючи з Саллівана.

Білий дім рішуче захищав Саллівана, стверджуючи, що ніхто за столом у ситуаційній кімнаті не передбачив, як швидко впаде Кабул, і наголосив на ролі радника з національної безпеки в координації евакуації 124 000 цивільних осіб, найбільшого цивільного повітряного транспорту в історії США.

Маючи лише 44 роки, Салліван є наймолодшим радником з питань національної безпеки в США з тих пір, як МакДжордж Банді консультував Джона Кеннеді 60 років тому. Усі, в кого взяли інтерв'ю для цієї статті, як шанувальники, так і критики, використовували певний варіант «стара голова на молодих плечах», щоб описати його, кажучи, що він був достатньо впевненим у собі, і безпомилково ввічливим і турботливим до оточуючих.

«Незважаючи на те, що він, ймовірно, один із найрозумніших людей тут, він не є тим, хто відгородив свій процес. Йому справді цікаво почути, що пропонують інші», – сказала Кейт Бедінгфілд, директор із комунікацій Білого дому.

[Wednesday]

Критики Саллівана вказують на те, що Салліван був у центрі двох катастроф із довгостроковими наслідками: поразки Трампа на виборах у 2016 році, кампанії, у якій він відігравав центральну роль, і виведення з Афганістану.

Один із колишніх колег Саллівана припустив, що спільним фактором обох поразок була нездатність Саллівана уявити найгірший сценарій.

«У 2016 році він повинен був засвоїти загальний урок, що найгірше може статися», — сказав колишній колега.

Донілон сказав, що було б несправедливо й неправильно зображати Саллівана веселим оптимістом.

Він працював над кампанією 2016 року з Салліваном і пригадував: «Він був людиною, з якою я мав розмову, яка була найбільше стурбована станом цієї кампанії, особливо на Середньому Заході».

Бедінгфілд сказав, що критика також є неточною, коли йдеться про прийняття рішень щодо Афганістану.

"Я думаю, що це неймовірно недоречно", - сказала вона. «Я думаю, що численні учасники процесу, від [голови Об'єднаного комітету начальників штабів] генерала Міллі до міністра Блінкена до [директора національної розвідки] Хейнса, усі говорили, що немає жодних ознак того, що афганський уряд впаде за 11 днів».

Дуглас Лондон, який до 2019 року був керівником відділу боротьби з тероризмом ЦРУ в Південній і Південно-Західній Азії, а потім радником у кампанії Байдена, наполягав на тому, що агентство дійсно попереджало про можливість того, що афганські воєначальники та ополченці можуть раптово перейти на бік.

«Трамп і Байден отримали однакову оцінку: країна може розвалитися за кілька днів або тижнів без попередження», — сказав Лондон, чия книга «Вербувальник: шпигунство та втрачене мистецтво американської розвідки» буде опублікована наступного тижня.

«Білому дому Трампа просто було байдуже. Але Білий дім Байдена не визнав умов, на яких ґрунтувалася ця оцінка, як достовірних, тому відкинув цей сценарій як нереалістичний».

Згідно зі звітом у Wall Street Journal, Салліван дійсно висловив занепокоєння та поставив під сумнів швидкість виведення військ, і особливо раптове залишення на початку липня авіабази Баграм, нервового центру війни США в Афганістані протягом двох десятиліть. Але Байден зрештою схвалив план.

Представник Білого дому заявив, що не буде коментувати пораду Саллівана президенту «захистити цілісність процесу».

Бруен, який працював у Білому домі Обами одночасно з Салліваном, стверджував, що дебати щодо Баграма показали, що він не відмахнувся від інстинктів співробітника.

«Існує така тенденція до шанобливості, і це роль співробітника», — сказав Брюен. «Як співробітник, ви — людина, сенс існування якої полягає в тому, щоб знайти виправдання для підтримки позиції директора. Ваша роль як радника з національної безпеки зовсім інша. Багато разів потрібно оскаржувати погляди президента щодо проблеми, допомагати їм побачити, що деякі припущення, які вони роблять, можуть бути хибними».

Однак, коли президент визначився з певного питання, сказав один із колишніх колег Саллівана, жоден радник з національної безпеки не може стати на заваді обраному головнокомандувачу.

«Виходячи з моїх спостережень, я не сумніваюся, що Джейк Салліван чітко дав свою пораду», — сказав один із колишніх колег Саллівана в Білому домі. «Будь-кому дуже важко проникнути в розмову між президентом і радником з національної безпеки, але врешті-решт погляди президента переважають».

[Wednesday]

Той же Бруен (див вище) вимагав звільнити Саллівана. Його відкритий лист внизу (переклад).

Колишній радник Обами: чому Байден повинен звільнити свого радника з національної безпеки через провал в Афганістані
Люди, плани та процеси, які запровадив президент Джо Байден, щоб забезпечити безпеку Америки, не працюють.

Президенту Джо Байдену потрібно струснути свою команду національної безпеки.

Катастрофа, яка розгорнулася в Афганістані, є ілюстрацією інших важливих питань у Білому домі. Люди, плани та процеси, запроваджені президентом для забезпечення безпеки Америки, не працюють.

Ті, кого він обрав на ключові посади, неодноразово не спромоглися оскаржити власні припущення. На жаль, це призвело до найбільш невиправдано ганебного дня в історії Ради національної безпеки.

Радник з національної безпеки має дві посади. Як випливає з назви, вони є останніми та в ідеалі найближчими радниками президента в Ситуаційній кімнаті.

Другим їхнім обов'язком є втілення рішень і вказівок головнокомандувача в практичну політику. Іноді для цього потрібно говорити правду владі. За всіма цими показниками нинішній мешканець офісу, здається, зазнав невдачі.

Я працював разом з Джейком Салліваном в адміністрації Обами. Він надзвичайно розумний і завдяки цьому рекордно швидко просунувся як співробітник держсекретаря Гілларі Клінтон, а пізніше віце-президента Джо Байдена.

Хоча він знає всі теорії та академічні аргументи у зовнішній політиці, його закордонний досвід менш надійний. Це може призвести до розриву між ідеями та реалізацією.

Так, Байден хотів вийти з Афганістану. Саме Салліван мав з'ясувати, як досягти мети президента, гарантуючи, що ми уникнемо потенційних пасток і проблем. Очевидно, це не те, що сталося.

Як ми всі бачили останніми днями, бос вирішив. Але в такому випадку вам обов'язково потрібно знайти спосіб впоратися та пояснити реальні ризики для обраного президентського шляху. Замість того, щоб просто продовжувати, радник з національної безпеки повинен запропонувати більш безпечні варіанти, які могли б досягти тих самих заявлених цілей.

Справа не тільки в рішенні безрозсудно відступити з Афганістану. Адміністрація Байдена була сильнішою на гаслах, ніж на суті, коли справа стосується зовнішньої політики. Вони пообіцяли, що Америка повернеться, але вийшли з надзвичайної кількості територій, від Куби до Ізраїлю.

[Wednesday]

У Байдена низка невдач

За останні вісім місяців надто мало уваги приділялося зростаючим глобальним загрозам. Після чотирьох руйнівних років президентства Дональда Трампа Білий дім зробив надмірний акцент на поверховості та не зміг внести необхідні систематичні зміни.

Частково проблема пов'язана з кадровими рішеннями. Білий дім вирішив запакувати політичних типів на найвпливовіші посади.

Дійсно, є лише один кар'єрний дипломат на керівній посаді в Раді національної безпеки, старший директор по Африці. Це набагато менше, ніж за президента Барака Обами. Це означає, що Салліван і Байден не отримують порад від тих, хто має найновіший і відповідний досвід.

[Wednesday]

Політичні союзники винагороджені посадами

Не набагато краще йде справа і в Державному департаменті, де вперше за чверть століття нинішній кар'єрний дипломат не займає одну з трьох найкращих посад.

У виборі послів ми бачимо прихильність адміністрації до призначення політичних призначенців на посади національної безпеки. Байден надто часто розглядав занадто багато посад як прихильність політичної партії, називаючи заможних людей або тих, хто має хороші зв'язки з такими місцями, як Туреччина, де дипломатичний досвід зазвичай є необхідною умовою.

Ці призначення в структурі національної безпеки є відображенням зарозумілості, яка супроводжувала прихід цієї команди. Вони прийшли, здебільшого ігноруючи занепокоєння та застереження інституційних експертів щодо кількох важливих міжнародних питань.

По-перше, ми побачили, що кордони та політика щодо біженців натрапляють на канави, яких можна уникнути. Президент поспішив змінити політику, не проконсультувавшись належним чином з експертами, які працюють у цих сферах.

В обох випадках адміністрації довелося швидко відступити. Але не раніше, ніж втратити дорогоцінний час і довіру. Серйозні питання також були підняті щодо їхнього поводження з такими країнами, як Саудівська Аравія та Росія, де Байден пообіцяв принципові зміни. Потім був Афганістан.

Так, ми завжди збиралися вийти. Було питання як і коли. Обидва ці рішення Салліван мав ретельно керувати своєю роллю.

На жаль, схоже, він дозволив президенту наполягати на припиненні нашої участі в країні напередодні 11 вересня, щоб керувати американським графіком. Це була катастрофічна помилка. Наш народ виявився неготовим. Нам не вдалося позбавити їх від небезпеки. Афганський уряд і військові також явно не були готові.

Президент Байден повинен звільнити свого радника з національної безпеки та кількох інших високопоставлених керівників, які контролювали невдале виконання нашого виведення з Афганістану. Він має змінити структуру того, як і з ким він приймає основні рішення щодо зовнішньої політики, дозволяючи більший внесок від кар'єрних експертів.

Абсолютно не повинно бути жодних донорів, призначених представляти нас за кордоном. Ставки занадто високі. Нарешті, необхідно терміново виправити велику шкоду, завдану нашій репутації та довірі на світовій арені.

Це вимагатиме від президента витрачати набагато більше часу, ніж він зосереджувався на глобальних кризах і прислухатися до тих, хто не працював у його кампанії.

[Wednesday]

На жаль, Байден не дослухався і залишив Салівана та інших непрофесійних нездар керувати важливими файлами.

Тому не дивно, що тепер Україна стікає кров"ю. Це тисяча Афганістанів у порівнянні і ціна надвисока для українського народу.

Але не для Салівана чи Байдена  .

[Wednesday]

Випробування боєм. Джейк Салліван і боротьба Білого дому за те, щоб утримати Україну в боротьбі. Переклад внизу.

Серпневого серпневого дня в понеділок, коли президент Джо Байден був у відпустці, а Західне крило Білого Дому здавалося містом-привидом, його радник з питань національної безпеки Джейк Салліван сів, щоб обговорити участь Америки у війні в Україні. Салліван погодився на інтерв'ю «з трепетом», як він мені сказав, але тепер, у залі Рузвельта Білого дому, за кілька кроків від Овального кабінету, він виглядав напрочуд розслабленим для нервової від природи людини. («Це моя робота — хвилюватися, — сказав він якось інтерв'юеру. — Тож я хвилююся буквально про все».) Коли я запитав про повідомлення про те, що на нещодавньому саміті НАТО він був розлючений під час переговорів щодо того, чи видавати Україні офіційне «запрошення» приєднатися до Західного альянсу, він сказав лише напівжартома: «По-перше, я, здається, найраціональніша людина на планеті».

Але коли мова зайшла про саму війну та про те, чому Байден зробив таку ставку на допомогу Україні в ній, Салліван висловився надзвичайно пристрастно. «Як дитина вісімдесятих і «Роккі» і «Червоної зорі», я вірю в борців за свободу і вірю в праведні справи, і я вірю, що вони є в українців», – сказав він. «Я бачив дуже мало конфліктів — можливо, жодного — в епоху після холодної війни. . . де є такий чіткий хороший хлопець і поганий хлопець. І ми на стороні хорошого хлопця, і ми повинні багато зробити для цієї людини».

Немає сумніву, що Сполучені Штати зробили багато: американська допомога Україні на загальну суму сімдесят шість мільярдів доларів, у тому числі понад сорок три мільярди на безпекову допомогу, є одним із найбільшою зусиль такого роду з часів Другої світової війни. Після російського вторгнення 24 лютого 2022 року США поставили понад дві тисячі зенітних ракет Stinger, більше десяти тисяч протитанкової зброї Javelin і більше двох мільйонів 155-міліметрових артилерійських снарядів. Вони надіслали ракети «Пейтріот» для протиповітряної оборони та ракетно-артилерійські системи високої мобільності, відомі як himars, щоб дати Україні можливість удару на більшій дальності; складні дрони Ghost і маленькі ручні дрони Puma; БТР Stryker, бойові машини Bradley і танки M1A1 Abrams.

Байден сформулював конфлікт у масштабних, майже цивілізаційних термінах, пообіцявши підтримувати Україну «стільки, скільки буде потрібно», щоб перемогти загарбників, які, незважаючи на приблизно сто двадцять тисяч загиблих і сто вісімдесят тисяч поранених, усе ще тримають майже двадцять відсотків території країни. Але майже на кожному етапі адміністрація стикалася з гострими питаннями щодо характеру та тривалості зобов'язань США. Крім неминучої напруженості з президентом України Володимиром Зеленським, є бюрократія з Вашингтона, неспокійні європейські союзники та зростаюча фракція трампістів у контрольованій республіканцями Палаті представників, яка виступає проти двопартійних законопроектів Конгресу, який дотепер фінансував війну. Тим часом активний миролюбний табір вимагає переговорів із Володимиром Путіним про припинення конфлікту, незважаючи на те, що держсекретар Ентоні Блінкен заявив, що зараз мало перспектив для «значущої дипломатії».

[Wednesday]

Завдання вести Білий дім через таку політику випало на Саллівана, який, коли його призначили у віці сорока чотирьох років, був наймолодшим радником з питань національної безпеки відтоді, як цю посаду обіймав МакДжордж Банді під час війни у В'єтнамі. «Це справді Джейк», — сказав мені Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО, який регулярно консультувався з Радою національної безпеки після російського вторгнення. «Він квартирмейстер війни — і все інше».

Салліван худорлявий, з тонким світлим волоссям, схильністю червоніти до яскраво-червоного кольору та є незвичним навіть за стандартами Вашингтона трудоголіком. (Одного разу вночі кілька місяців тому Салліван виявив зловмисника, який увірвався до його дому близько 3 години ночі, оскільки він ще працював.) У його офісі є таблиця, яка часто оновлюється, із поточними запасами боєприпасів у країнах, які можуть піти в Україну. Цієї весни, під час битви під Бахмутом, він знав стан боїв аж до кварталу міста. Він часто спілкується зі своїм колегою в Києві, главою штабу Зеленського Андрієм Єрмаком, два-три рази на тиждень, і взяв на себе відповідальність за все, починаючи від лобіювання Південної Кореї щодо артилерійських снарядів і закінчуючи екстреною операцією, щоб отримати в Україні додаткові генератори електроенергії. На початку цього року, коли Німеччина відмовилася відправити танки Leopard в Україну, Салліван провів дні в інтенсивних переговорах з радником з національної безпеки Німеччини, щоб забезпечити їх; в обмін на це США погодилися надати танки M1A1 Abrams, проти чого довго виступав Пентагон. Іншими словами, N.S.C. запрацював, і Салліван особисто спостерігав за цими зусиллями, а також виконував решту своєї роботи, яка в останні місяці привела його на таємні зустрічі з високопосадовцем Китаю у Відні та на Мальті та на складні переговори на Близькому Сході.

На відміну від епічної ворожнечі між Пентагоном Джорджа Буша та Державним департаментом щодо Іраку чи жорстокої внутрішньої боротьби в команді з національної безпеки Дональда Трампа, яка постійно змінювалася, підхід Білого дому Байдена до війни був помітно бездрамативним. Розбіжності між радниками, хоч часом були серйозними та тривалими, майже не висвітлювалися в пресі. Блінкен, довірена особа Байдена понад два десятиліття, був, мабуть, найпомітнішим продавцем стратегії адміністрації та ключовим каналом зв'язку з європейськими союзниками. Ллойд Остін, близький і маловідомий міністр оборони, курирував військові відносини з Києвом. Салліван більше схожий на внутрішнього гравця, який невпинно підмигує на боці Байдена. Блінкен назвав його «центром», «чесним брокером», який розглядав розбіжності в команді, що міністр визнав зі мною, але назвав це переважно «тактичним, рідко принциповим». Той факт, що вони мають «дружбу, партнерство та справжню співучасть у спільній роботі протягом багатьох років», додав він, також допомогло створити групу, налаштовану на незвичайний консенсус.

[Wednesday]

Водночас політика адміністрації не завжди була чіткою. «Обіцяння підтримувати Україну «скільки це буде потрібно» — це не стратегія», — написали цього місяця в листі до Білого дому провідні республіканці в комітетах із закордонних справ Палати представників і Сенату. Основна скарга прихильників України в обох партіях полягає в тому, що Білий дім надто довго зволікав із наданням терміново необхідної зброї. Термін «самостримування» популярний серед тих, хто дотримується цієї точки зору. Так само і «інкременталізм». Джон Гербст, колишній посол США в Україні, назвав це «спеціальною справою світового рівня».

У певному сенсі вказівки президента були чіткими з самого початку: жодного американського солдата на українській землі; відсутність постачання зброї з метою нападу на територію Росії; і не давайте Путіну підстав для ядерної ескалації. Однак на практиці Саллівану та іншим радникам Байдена доручено контролювати серію одноразових рішень про те, які системи зброї надати, щоб продовжувати боротьбу з Україною. «Я не обов'язково думаю, що вони пішли, думаючи: «О, ми будемо варити цю жабу повільно, тому що це найкращий спосіб уникнути ескалації», — Андреа Кендалл-Тейлор, колишній офіцер національної розвідки, яка працювала в перехідній команді Байдена з питань N.S.C. «Вони просто набрели на ці рішення».

У залі Рузвельта, коли я згадала термін «проксі-війна» як можливий опис значної ролі Америки в конфлікті, Салліван відреагував різко. «Україна не воює від імені Сполучених Штатів Америки для досягнення наших цілей», — сказав він. «Вони борються за свою землю і свою свободу». Він продовжив: «Для мене аналогія набагато ближча до того, як Сполучені Штати підтримували Сполучене Королівство в перші роки Другої світової війни — що в основному ви маєте авторитарного агресора, який намагається знищити суверенітет вільної нації, і США безпосередньо не вступали у війну, але ми надали їм величезну кількість матеріалів».

Але, як ми тепер знаємо, незважаючи на потік допомоги Британії, війна з нацистською Німеччиною була майже неминучою для США. Сьогодні пряма війна з путінською Росією залишається немислимою — і все ж статус-кво також здається нестійким.

[Wednesday]

Я вперше зустріла Саллівана, коли він був головним помічником держсекретаря Гілларі Клінтон, виконуючи обов'язки її найближчого роз'їзного радника та голови відділу планування політики Державного департаменту, посаду, створену після Другої світової війни Джорджем Ф. Кеннаном, Кремлінолог і архітектор стримування. Салліван, якому було близько тридцяти років, уже був вашингтонським вундеркіндом, з приголомшливим резюме та репутацією приємного хлопця з Середнього Заходу. Коли Байден призначив його радником з питань національної безпеки, він назвав його «інтелектом, який є лише раз у поколінні». Клінтон назвала його «талантом, який є єдиним у поколінні».

Салліван виріс у великій ірландській католицькій сім'ї в Міннеаполісі, був одним із п'яти дітей консультанта середньої школи та професора журналістики в коледжі, який колись навчався на єзуїтського священика. У Єльському університеті Салліван був головним редактором Yale Daily News і учасником дебатів у коледжі, який отримав національний рейтинг; раз на тиждень він їздив до Нью-Йорка, щоб стажуватися в Раді з міжнародних відносин. На останньому курсі він отримав рідкісну трифекту — «академічний еквівалент Потрійної корони на кінних перегонах», як висловився Єльський бюлетень — вигравши всі три найпрестижніші стипендії, доступні американським студентам: Родса, Маршалла та Трумена. Салліван вибрав Родса, отримав ступінь магістра з міжнародних відносин в Оксфорді та взяв тайм-аут, щоб взяти участь у чемпіонаті світу з студентських дебатів у Сіднеї, фінішувавши другим. Потім він вступив до Єльської юридичної школи, а після закінчення отримав посаду секретаря Верховного суду у судді Стівена Брейєра.

Салліван розпочав свою політичну кар'єру як помічник іншого яскравого жителя Міннесоти зі ступенем Єльського університету: сенатора-демократа Емі Клобучар, яка зв'язала його з Клінтон, щоб провести підготовку до дебатів для її праймеріз проти Барака Обами у 2008 році. Салліван швидко виявився незамінним для колишньої першої леді, і, коли Клінтон стала держсекретарем Обами, Салліван пішов з нею. «Джейк зробив для неї все», — сказав один зі старших помічників Обами авторам Джонатану Аллену та Емі Парнс. «Що б не було головним питанням дня, ви можете звернутися до Джейка». Згодом Клінтон і Салліван подорожували до ста дванадцяти країн.

[Wednesday]

Байдена та його команду з національної безпеки часто зображували, з певним виправданням, як своєрідне друге пришестя адміністрації Обами, возз'єднання старої групи, хоча й з молодшими помічниками, такими як Блінкен і Салліван, які переходять на керівні посади. Коли Салліван у 2015 році одружився на Меггі Гудлендер, яка надалі була радницею генерального прокурора Мерріка Гарленда, серед присутніх на весіллі, яке відбулося в кампусі Єльського університету, були не лише Клінтон, яка прочитала біблійний вірш у церемонії, але також Блінкен і Вільям Бернс, майбутній директор ЦРУ Байдена. (Під час президентства Обами Салліван і Бернс, на той час заступник держсекретаря, були таємно направлені до Оману, щоб розпочати переговори з Іраном, які зрештою призвели до іранської ядерної угоди.) Том Салліван, молодший брат нареченого, тепер є керівником офісу Блінкена.

Багато діячів, які є керівними в адміністрації Байдена, включно з самим Байденом, також час від часу критикували політику Обами щодо Росії. У 2009 році, коли Обама намагався налагодити відносини з Росією, незважаючи на її нещодавнє вторгнення до Грузії, Клінтон грайливо вручила російському міністру закордонних справ Сергію Лаврову велику кнопку «перезавантаження» (як виявилося неправильно перекладено російською мовою), щоб символізувати нову політику. Але внутрішньо вона була налаштована скептично. Коли вона залишила адміністрацію Обами в 2013 році, одним із її останніх дій було подання жорстко сформульованого меморандуму з попередженням президента про Путіна. «Не виглядайте так, ніби ви надто прагнете співпрацювати», — сказала вона Обамі, згідно з її мемуарами. «Не підлещуйте Путіну великою увагою. Відхиліть його запрошення на саміт президентського рівня». Перший проект записки був написаний Салліваном. «Він був досить негативним», ніж кінцевий продукт, сказав він мені, настільки, що «дехто з російських спеціалістів у Державному департаменті» сказав: «Це надмірно, це забагато».

[Wednesday]

Після відходу Клінтон Салліван змінив Блінкена на посаді радника віце-президента Байдена з національної безпеки. Наступного року Путін несподівано захопив Кримський півострів і підтримав сепаратистську війну на сході України. У відповідь Байден та інші в Білому домі закликали Обаму надати Києву смертельну допомогу, наприклад протитанкову зброю Javelin, але Обама відмовився. Блінкен і Салліван не погодилися з таким рішенням. «Загалом Байден був тим, хто був набагато більш налаштованим у своєму бажанні зробити більше кроків», — сказав один із їхніх N.S.C. згадували тодішні колеги. Те ж саме стосувалося його радників — «людей», як висловився колега, «які зараз за кермом». Інший колега за роками Обами додав: «Це люди з адміністрації Обами, які вважали, що були справжні помилки».

Салліван покинув Білий дім, щоб стати головним політичним радником кампанії Клінтон у 2016 році. На ранок після її програшу, коли Клінтон стоїчно говорила про необхідність прийняти перемогу Трампа — у промові, яку Салліван не спав, писав всю ніч, — він сидів у першому ряду й плакав. «Немає нічого, про що б я не здогадувався про 2016 рік», — сказав він мені.

Цей досвід переконав Саллівана, що такі ліберальні інтернаціоналісти, як він сам, будуть вимираючим видом, якщо не зможуть переорієнтувати своє мислення. У роки правління Трампа він запустив проект мозкового центру з самовизначеною місією розробки «зовнішньої політики для середнього класу». Він виявився помітно більш скептичним щодо переваг необмеженої глобалізації та вільної торгівлі, нової посади, на якій він наголошував як головний політичний радник Байдена під час кампанії 2020 року.

[Wednesday]

Біден виграв вибори 2020 року, не бажаючи багато говорити про Росію. Зростаюче суперництво Америки з Китаєм, сказав Блінкен у своїй першій промові на посаді держсекретаря, тепер виглядає «найбільшим геополітичним випробуванням», з яким США зіткнуться цього століття. Що стосується Росії, то після втручання Путіна у президентські вибори 2016 року та чотирьох років відкритого підлабузництва Трампа ще одне перезавантаження було неможливим. Натомість команда Байдена зупинилася на новій формулі, покладаючи надії на «стабільні та передбачувані» відносини. За словами колишнього чиновника, який брав участь у переговорах, під час їх планування часто з'являлося слово «огорожі».

Навесні 2021 року, коли Росія почала зловісне нарощування військ вздовж кордону з Україною, Байден запросив Путіна зустрітися в Женеві. Але на час саміту, у червні, загроза для України, здавалося, зменшилася, і Байден зосередився на тому, щоб застерегти Путіна від подальших кібератак на США. Після зустрічі Байден наполягав, що існує «справжня перспектива» для покращення відносин .

На той час виникла більш гостра проблема. У квітні Байден оголосив про завершення військової присутності США в Афганістані, яка тривала два десятиліття, встановивши крайній термін для виведення з країни всіх американських військ, що залишилися, до вересня. Однак у серпні підтримуваний США уряд у Кабулі розпався. Адміністрація Байдена, вважаючи, що до такої можливості залишилося кілька місяців, не змогла евакуювати афганців, які допомагали США під час конфлікту. Тисячі людей спустилися в аеропорт Кабула, куди американські військові організували екстрене авіаперенаправлення. Зрештою ця операція врятувала близько ста двадцяти п'яти тисяч людей, але лише після жахливих сцен хаосу та терористичного нападу в аеропорту Еббі Гейт, під час якого загинули тринадцять військовослужбовців США та щонайменше сто сімдесят афганців.

Салліван піддався критиці за невдалий вихід США з Афганістану, і деякі люди закликали його звільнити. Бретт Бруен, директор із глобальної взаємодії Білого дому Обами, стверджував у статті, що Салліван та інші відповідальні за «найневиправданіше ганебний день в історії Ради національної безпеки». Салліван зберіг свою посаду, але колеги сказали мені, що він сприйняв це «випробування вогнем», як один сказав, глибоко особисто. У доповіді Державного департаменту за підсумками дії адміністрацію розкритикували за те, що вона піддалася груповому мисленню та за те, що вона не спромоглася належним чином спланувати «найгірші сценарії». «Це, безумовно, дуже засмутило Джейка», — сказав автору Крісу Уіплу Рон Клейн, перший керівник апарату Білого дому Байдена. «Чи правильну пораду він дав? Чи достатньо він тиснув на військових?»

[Wednesday]

Перші секретні звіти розвідки США про плани Росії вторгнутися в Україну надійшли всього через кілька тижнів після виведення з Афганістану, на початку жовтня 2021 року. Через місяць у промові перед австралійським аналітичним центром Салліван знову говорив про «прагнення до більш стабільних, більш передбачуваних відносин» з Росією.

По суті, стабільно-передбачувана політика вже була мертва. За тиждень до виступу Байден надіслав Бернса, свого директора ЦРУ, з таємним завданням у Москву. Бернс повідомив Кремль, що Сполучені Штати знають про його наміри, і попередив про серйозні наслідки, якщо Путін почне діяти. Він повернувся до Вашингтона з переконанням, що вторгнення відбудеться.

N.S.C. Байдена була переслідувана як нещодавньою катастрофою в Афганістані, так і спогадом про захоплення Криму Путіним у 2014 році. «У Криму [Росія] створила факт, що здійснився, ще до того, як світ дійсно повністю усвідомив те, що вони зробили», — нагадав Салліван в усній історії для Politico. «Ми хотіли переконатися, що світ прокинувся». Він порівняв цю ситуацію зі сценою з першого фільму «Остін Пауерс», де «в дальній частині кімнати стоїть паровий каток, і там стоїть хлопець, піднявши руку та кричачи: «Ні!» Тоді вони зменшити масштаб, а паровий каток рухається неймовірно повільно і дуже далеко». Він додав: «Я був твердо налаштований, що ми не будемо цим хлопцем — просто чекаємо, поки каток прокотиться над Україною. Ми збиралися діяти».

Передвоєнні оцінки припускали, що українська армія могла б протриматися проти росіян не більше кількох днів. «Команда тигрів», зібрана Салліваном і його заступником радника з національної безпеки Джоном Файнером, зустрілася, щоб обміркувати можливості. «Здебільшого наше планування було плануванням найгіршого сценарію, — сказав Салліван виданню Politico, — який психологічно завжди ставить у складне становище».

[Wednesday]

Натомість Україна кинула виклик очікуванням і стримала наступ Росії на Київ. Білий дім раптово зімпровізував стратегію тривалої війни. Але дедалі відвертіше бряцання ядерною зброєю Путіна означало, що перші місяці конфлікту пройшли в суперечках щодо того, що може, а що не може перетнути червону лінію Росії. Навесні 2022 року у Вашингтоні точилася дискусія щодо того, чи передавати Україні високоточний ракетний комплекс середньої дальності «Хімарс». Коли Ненсі Пелосі, спікер Палати представників, очолила делегацію Конгресу до Києва, щоб зустрітися із Зеленським, «головним запитом» президента України були хімарси, за словами Джейсона Кроу, демократа Палати представників і військового ветерана. Зрештою Байден схвалив доставку з умовою, що вони не використовуватимуться для ураження цілей усередині Росії. «Я відчував, що ми затягували», — сказав мені сенатор-демократ. Україна тим часом перейшла до наступних пунктів свого списку. Почалися суперечки навколо танків, винищувачів F-16 і ракет великої дальності, відомих як atacms.

Салліван, що характерно, знав кожну сторону кожної проблеми. «Джейк — майстер дебатів», — сказав один із його колишніх N.S.C. сказали колеги. «Він постійно хоче перевірити власні пропозиції». Прихильники переговорів з Росією мають відкриту лінію до Саллівана та його штабу, як і колишні чиновники, які вважають такі переговори схожими на розпродаж України. «Одна з речей, якими я щиро захоплююся в Джейку, — це його готовність сприймати критику та відгуки, його готовність перевіряти ще раз і запитувати», — сказав мені сенатор Кріс Кунс, довірена особа Байдена від Делаверу та член Комітету з міжнародних відносин.

Салліван також старанно уникає будь-яких суперечок між ним і Байденом. «Він дуже обережний, щоб не суперечити йому», — сказав колишній чиновник, який працював із Салліваном під час адміністрації Обами. «Він може направляти його, але не може йому суперечити. Це те, що повинен робити радник з питань національної безпеки, і Джейк завжди був дуже свідомий, як, відверто кажучи, будь-який хороший вашингтонський співробітник, щоб ніколи не образити свого керівника, і він ніколи не робить цього».

Методичний, гіпераналітичний стиль Саллівана відповідає тенденції Байдена протягом тривалої кар'єри триматися рішення, чекати, перевіряти кути й знаходити шлях до політичного центру тяжіння. Але недоліки такого підходу теж очевидні. «Існує реальна тенденція до паралічу через аналіз», — сказав Ерік Едельман, колишній заступник міністра оборони в адміністрації Буша. «Джейк любить дивитися на кожен аспект проблеми і хоче зрозуміти все. Це трагедія уряду — ви повинні приймати рішення за завісою незмінного невігластва».