Іноземні добровольці в ЗСУ і все про них

[Wednesday]

Поки деякі українці насолоджуються створенням та спогляданням порножаб, сперечаються, у кого хворіше колінко чи ступня та ховаються під спідницями у своїх агресивних жінок, які люблять гнати на фронт ЧУЖИХ чоловіків та синів, справжні чоловіки, У ТОМУ ЧИСЛІ іноземці, воюють за Україну.

Один із них, ірландець Рис Бірн ("Рембо") з Дубліна описав жахливу ціну, яку платять воїни ЗСУ (а це не лише українці, а бійці різних національностей і з різних країн), намагаючись протистояти російській агресії.



Після 17 місяців на фронті, Рис прийняв рішення повернутися додому. У нещодавньому інтерв"ю Sky News він описав те, що спостерігав, і поділився відеокадрами, що показують жахливу суть війни.

«На «нулі» це жах. Це жах. Там просто геноцид. Це бійня», — каже 28-річний Ріс. Бірн мав значний досвід бойових дій і раніше воював із Французьким Іноземним Легіоном. В Україні він воював у 59-й бригаді Української територіальної армії, де керував великокаліберним кулеметом, повідомляє Sky News.

«Всюди мертві люди. Мертві росіяни. Мертві українці... Найбільша проблема, з якою ми стикаємося, коли ми заходимо в траншеї, це переступати через усі мертві тіла людей, які були там раніше. Такі речі справді переслідують вас».

Бірн і його колега-волонтер вирішили залишити Україну після того, як пережили «останню краплю», яка ледь не привела його до смерті: зіткнення з російським танком.

«Нам сказали, що є російська лінія траншей, і наша робота полягає в тому, щоб увійти в окопи, розчистити їх і утримувати, поки не прийдуть допоміжні підрозділи, а потім ми повернемося». Бірн сказав, що його підрозділ, що складається з 40 українців, американців і британців, перевели в зону поблизу фронту або «нуля» без повітряного прикриття чи безпілотників. Пара українських танків відійшла, не залишивши підтримки.

Коли вони побачили, що наближається ще один танк, то припустили, що це дружній – але це був російський танк, який відкрив вогонь по їхній позиції. «Ті, хто вижив, сховалися в лісі», Драматичні кадри, записані натільною камерою  ірландця, документують інцидент.

Добровольців врятував український пікап Humvee, який евакуював їх під обстрілом, коли їх почав переслідувати ворожий танк. «Тепер у нас танк буквально виходить, починає нас переслідувати. І це жахає, коли ти бачиш великий Т-72, який їде за тобою, а ти сидиш у пікапі Humvee. Так, це як гарячий ніж крізь масло. Ви закінчили. Отже, ми знову всі кричимо: рухайся, рухайся! Я майже не втратив розум».

Бірн побачив, як над їхніми головами пролетів російський снаряд. «Ми не повинні були бути живими. Я маю на увазі, що ми були ближче, ніж близькі до смерті, це було ближче, ніж близько... це було справді *****».

Кореспондент Спаркс поговорив із Бірном у притулку для міжнародних волонтерів, яким керує новозеландський пастор Оуен Панома, який назвав притулок «джерелом підтримки для бійців.

Багатьох волонтерів психологічно переслідує те, через що вони пережили, каже Панома: «Вони говорять уві сні. Вони кричать. Уночі ви виходите в туалет, «хлопці, ви в порядку?» і хлопці прокидаються. Знаєте, вони не розуміють, що роблять. Вони можуть не усвідомлювати, що насправді роблять, тому що тут тихо, а там ні».

Хоч пан Ріс і не залишиився на фронті і повернувся додому, він віддав Україні 17 місяців, ризикуючи своїм життям. Як і його побратим та тисячі інших іноземних волонтерів.

Українці повинні бути вдячні за це, особливо враховуючи, що мільйони власних громадян "не створені воювати", як сказав провладний кабан з 95 кварталу.

І я рекомендую всім подивитися відео і в яких умовах воює ЗСУ. На телемарафоні вам це не покажуть, і це не танцюльки з котиками та собачками бійців ЗСУ у чистенькій формі на фейсбук-канальчику In Ukraine.

[Wednesday]

У вбивстві двох британських добровольців в Україні підозрюють колег-найманців.

31-річний британський волонтер Джордан Чедвік, військовий ветеран, який працював у секретному підрозділі під назвою 50/50 при українській військовій розвідці ГУР, очевидно, був катований і вбитий іншим британцем, повідомляє Daily Telegraph.



«31-річного Джордана Чедвіка знайшли мертвим у водоймі зі зв'язаними за спиною руками в червні», — повідомляє The Sun: «Його налякані товариші назвали іншого британського бійця головним підозрюваним».

«Вони стверджують, що Чедвік із Бернлі, Великобританія, був підданий тортурами водою (вотербордінг), і вода в його легенях була не така, як там, де його знайшли в Краматорську, приблизно в 20 милях від лінії фронту в Бахмуті», – пише The Sun.

Деякі джерела повідомляють, що Чедвік захлинувся під час «відбіркового» тесту, розробленого колегою-добровольцем, який раніше служив у британській SAS. Проте інше джерело повідомило The Telegraph, що Чедвіка застрелили під час дрібної сварки, яка вийшла з-під контролю.

[Wednesday]

Українська поліція також знайшла тіло другого британця, імовірно, 36-річного Деніела Берка, колишнього десантника з Манчестера, який зник минулого місяця. Вважається, що Берк був застрелений і похований у неглибокій могилі за межами Запоріжжя, приблизно за 44 км від лінії фронту, де точилися одні з найзапекліших боїв.



"Побратими загиблих побоюються, що «ці люди могли бути вбиті не росіянами, з якими вони приїхали воювати, а іншими іноземними добровольцями», повідомляє The Telegraph. «У справі пана Берка поліція розглядає заяви про суперечку щодо грошей і транспортних засобів. У випадку Чедвіка поширювалися повідомлення про те, що його вбили або під час дрібної сварки, або під час військової церемонії «посвяти», яка пішла не так».

36-річний пан Берк, який минулого року дав інтерв'ю The Telegraph, після служби в Афганістані він воював із підтримуваними Заходом курдськими бойовиками проти ІДІЛ у Сирії, а потім створив власний добровольчий загін в Україні «Темні ангели». Пізніше він перейшов на передову евакуацію, скаржачись, що командувати іншими добровольцями було таким же стресом, як боротися з ворогом.

Востаннє його бачили ввечері в п'ятницю 11 серпня, коли австралійський колега-волонтер, Нурін «Адам» Абдельфетах висадив його до його квартири. За словами пана Абдельфетаха, пан Берк поскаржився на харчове отруєння і позичив йому свій автомобіль для використання на ті вихідні. Містер Абдельфетах сказав, що коли він намагався повернути автомобіль у неділю, у його квартирі не було жодних ознак містера Берка.

Спочатку припускали, що містер Берк, який, як відомо, любив випити, міг загуляти. Але коли наступного дня його все ще не було, товариш пана Абдельфетаха, валлійський волонтер Джеймс Саттон, зв'язався з місцевою поліцією.

Як і багато іноземних військових волонтерів, пан Берк використовував свій публічний профіль для залучення онлайн-пожертвувань. Він говорив про американську мільйонерку, яка давала йому майже 8000 фунтів стерлінгів на місяць, що могло викликати заздрість серед його товаришів.

Тим часом друзі містера Берка почали підозрювати містера Абдельфетаха та містера Саттона, стверджуючи, що вони посварилися з ним через гроші та транспортні засоби. Пара каже, що вони стали жертвами «теорій змови», поширених в Інтернеті, і що вони співпрацювали з поліцейськими розслідуваннями. Інші припускають, що пан Берк міг бути вбитий проросійськими симпатиками в Запоріжжі, але немає жодних відомих доказів того, що такі групи нападали на іноземців.

Джерело повідомило, що зараз поліція проводить пошуки навколо Комишувахи, після аналізу камер відеоспостереження руху автомобіля пана Берка в день, коли він зник.

«Чомусь машина зупинилася в порожньому місці за Комишувахою і не рухалася три години», - розповіло джерело. «Саме там вони шукають, чи зможуть знайти тіло».

[Wednesday]

Я не знала про це, але, виявляється, за Україну воюють і добровольці з Колумбії. Переклад статті внизу.

Україні потрібно більше військ для боротьби з Росією. Допомагають загартовані професіонали з Колумбії

Мелодійна колумбійська іспанська наповнює лікарню, де лікують солдатів, поранених у боях з російськими військами на сході України.

Ряди України виснажені дворічною війною. Борючись із російською військовою машиною, Україна запрошує загартованих бійців до одного з найтриваліших конфліктів у світі.

Професійні військові з Колумбії поповнюють ряди добровольців з усього світу, які відгукнулися на заклик президента України Володимира Зеленського до іноземних бійців приєднатися до війни його країни з Росією.

32-річний житель міста Медельїн намагався врятувати колегу, пораненого під час трьох днів важких боїв із російськими військами. Російські безпілотники атакували групу, і осколки гранати, скинутої одним із них, пробили йому щелепу.
"Я думав, що помру", - сказав чоловік на позивний Чечо. Бійці наполягали на тому, щоб їх ідентифікували за військовими позивними, оскільки побоювалися за свою безпеку та безпеку своїх родин.

«Ми встали і вирішили втекти з позиції, щоб врятувати життя», — розповів Чечо. «Не було де сховатися».

Збройні сили Колумбії десятиліттями борються з наркокартелями та повстанськими групами, завдяки чому їхні солдати є одними з найдосвідченіших у світі.

З 250-тисячною армією Колумбія є другою за чисельністю армією Латинської Америки після бразильської. Щороку на пенсію виходить понад 10 тис. бійців. І сотні їдуть воювати в Україну, де багато хто заробляє в чотири рази більше, ніж досвідчені унтер-офіцери в Колумбії, а то й більше.

«Колумбія має велику армію з висококваліфікованим персоналом, але оплата невисока, якщо порівнювати її з іншими арміями», — сказав Андрес Масіас з Університету Екстернадо в Боготі, який вивчає колумбійську роботу для військових підрядників по всьому світу.

Відставні колумбійські солдати почали вирушати за кордон на початку 2000-х років, щоб працювати на американських військових підрядників, захищаючи інфраструктуру, зокрема нафтові свердловини в Іраку. Колумбійські військові у відставці також були найняті інструкторами в Об'єднаних Арабських Еміратах і приєдналися до битви в Ємені проти підтримуваних Іраном повстанців Хуси.

Роль Колумбії як місця вербування для глобальної індустрії безпеки також має свої темні кути для найманців: двох колумбійців було вбито та 18 заарештовано після того, як їх звинуватили в участі у вбивстві президента Гаїті Жовенеля Моіса.

У військовому госпіталі, де зазвичай лікують поранених українських солдатів, група з близько 50 колумбійських бійців проводить більшу частину часу, дивлячись на екрани своїх телефонів — телефонуючи додому, переглядаючи Інтернет і слухаючи музику між їжею та медичними процедурами, переважно для легких поранень.

З наближенням дворічної позначки війни українські війська перебувають у глухому куті. Зараз Україна розширює свою систему, дозволяючи людям з усього світу вступати в армію, повідомив офіцер Департаменту координації роботи з іноземцями Збройних Сил України Олександр Шагурі.

На початку 2022 року влада заявила, що в Україні перебували 20 тисяч людей із 52 країн. Тепер, дотримуючись секретності навколо будь-якої військової кількості, влада не буде повідомляти, скільки їх на полі бою, але вони кажуть, що профіль бійців змінився.

Перші хвилі волонтерів були переважно з пострадянських чи англомовних країн. За словами Шахурі, володіння російською чи англійською полегшило їм інтеграцію в українську армію.

Минулого року військові розвинули інфраструктуру іспаномовних вербувальників, інструкторів і молодших оперативних офіцерів, додав він.

Гектор Бернал, колишній військовий медик у відставці, який керує центром тактичної медицини поблизу Боготи, каже, що за останні вісім місяців він підготував понад 20 колумбійців, які продовжили воювати в Україні.

«Вони схожі на латиноамериканських мігрантів, які їдуть до США в пошуках кращого майбутнього», — сказав Бернал. «Це не волонтери, які хочуть захищати прапор іншої країни. Вони просто мотивовані економічною потребою».

У той час як генерали в Колумбії отримують приблизно 6000 доларів на місяць у вигляді зарплати та бонусів, стільки ж, скільки й урядовий міністр, рядовий персонал обходиться набагато скромнішим доходом.

Капрали в Колумбії отримують базову зарплату близько 400 доларів на місяць, а досвідчені сержанти можуть заробляти до 900 доларів. Зараз мінімальна зарплата в Колумбії становить 330 доларів.

В Україні будь-який військовослужбовець, незалежно від громадянства, має право на місячний оклад до 3300 доларів залежно від звання та роду служби. Вони також мають право на компенсацію до 28 660 доларів, якщо вони отримали поранення, залежно від тяжкості ран. Якщо вони загинуть під час бойових дій, їхні родини отримають компенсацію в розмірі 400 000 доларів США.

[Wednesday]

Чечо каже, що поїхати до Києва у вересні минулого року його спонукали принципи. За його оцінками, тільки в його підрозділі було близько 100 інших бійців з Колумбії, які здійснили таку ж подорож.

«Я знаю, що нас небагато, але ми намагаємося зробити максимум, щоб все відбулося і щоб зміни відбулися якнайшвидше», — сказав він.

У Колумбії про набір в українську армію здебільшого чують через соцмережі. Деякі з добровольців, які вже воюють в Україні, діляться ідеєю про процес набору на таких платформах, як TikTok або WhatsApp.

Але коли щось йде не так, родичам важко отримати інформацію про своїх близьких.

Дієго Еспітія втратив контакт зі своїм двоюрідним братом Оскаром Тріаною після того, як Тріана приєднався до української армії в серпні 2023 року. Через шість тижнів відставний солдат із Боготи перестав публікувати оновлення в соцмережах.

Через відсутність українського посольства в Боготі сім'я Тріани звернулася за інформацією до українського посольства в Перу та консульства Колумбії в Польщі — останньої країни, через яку Тріана проїхав на шляху до України. Жоден не відповів.

«Ми хочемо, щоб влада обох країн надала нам інформацію про те, що сталося, щоб відповіли на наші електронні листи. Це те, чого ми зараз вимагаємо», – сказав Еспітія.

Associated Press знайшло колумбійського бійця, який використовує позивний Oso Polar — Білий ведмідь — і каже, що він був останньою людиною, яка бачила Тріану живою 8 жовтня 2023 року. Він каже, що підрозділ Тріани потрапив у засідку російських військ у Харківській області, після чого його доля була невідома.

Українська військова частина, де служив Тріана, підтвердила Associated Press, що Тріана офіційно вважається зниклим безвісти, але не стала розголошувати жодних подробиць щодо обставин, за яких він зник.

Еспітія, його двоюрідний брат, каже, що він не впевнений, що спонукало Тріану битися в Україні. Але 43-річний чоловік прослужив у колумбійській армії більше 20 років, і покинути її було «психічно важко», — сказав Еспітія.

«Це могло бути через гроші або через те, що йому не вистачало адреналіну від бою. Але він не дуже відкрився про причини своєї поїздки", - сказав Еспітія.

Після майже трьох тижнів у госпіталі Чечо повернувся на передову України. Так само, як і понад 50 інших колумбійських бійців, які пройшли лікування в тому ж закладі.

"Ситуація тут важка", - сказав Чечо AP. «Нас постійно бомбардують, але ми будемо продовжувати битися».

[Wednesday]

Ми багато раз висвітлювали діяльність іноземних волонтерів на сторінках цього форуму - наприклад, тут, тут і тут.

І ми будемо продовжувати доповнювати цю тему, розповідаючи про цих сміливих людей, які ризикують своїм життям і помирають за Україну.

[Wednesday]

[Wednesday]

А різна ксенофобська укромерзота називає цих мужніх людей "абізянами" та "чорнож**пими", сидячи під диванами, поки вони кладуть свої життя за Україну .

[com]

А різна ксенофобська укромерзота називає цих мужніх людей "абізянами" та "чорнож**пими", сидячи під диванами, поки вони кладуть свої життя за Україну .

Часом картинки не переплутали? Текст читали?

[Wednesday]

Часом картинки не переплутали? Текст читали?

Картинки і текст не відміняють того, що за Україну воює купа чеченців. І саме це я і хотіла сказати. Хоча погоджуюсь, що сказала трохи криворуко.

Ось.