Бізнес на крові: як Україна торгує з кривавими режимами

[Wednesday]

Ще починаючи з 2014 року, коли Росія незаконно анексувала Крим і почала війну на Донбасі, Україна вимагала і було уведено ряд санкцій проти Росії та інших країн, що співпрацюють з нею.

Після початку повномасштабного вторгнення було уведено ще ряд санкцій, які, на жаль, у більшості виявилися неефективними і цілком справедливо критикуються і Україною, і рядом інших гравців.

Але чому Україна сама веде торгівлю з недружніми режимами, але при цьому вимагає економічних поступок від інших - наприклад, Грузії?

Будемо розбиратися у цій темі.

[Wednesday]

Ще станом на початок нульових в України була неоднозначна репутація торгівця зброєю. Україна продавала різні види зброї легально, але не все так однозначно (С). Переклад статті внизу.

За останнє десятиліття (стаття написана у травні 2002 року) Україна завоювала репутацію одного з найактивніших у світі постачальників нелегальної стрілецької зброї.

Це одна з кількох східноєвропейських країн, які звернулися до торгівлі зброєю як до джерела так необхідної твердої валюти. З 1997 по 2000 рік українська збройна промисловість зросла в десять разів і експортувала зброї на 1,5 мільярда доларів.

У той час як українська галузь легальної зброї процвітала, міжнародний чорний ринок стрілецької зброї, можливо, виявився набагато прибутковішим. Українська зброя була пов'язана з деякими з найкривавіших конфліктів у світі та найвідомішими урядами, включаючи іракський режим Саддама Хусейна та, донедавна, Талібан в Афганістані.

Арешт підозрюваного в контрабанді зброї Леоніда Мініна, який зараз очікує суду в Італії, пролив світло на українську торгівлю зброєю. Але його справа — це лише частина головоломки, пов'язаної з незаконною зброєю, корупцією на вищому рівні та організованою злочинністю в Україні.

Україна не виробляє стрілецьку зброю, але вона успадкувала величезні запаси після того, як у 1991 році відокремилася від розваленого Радянського Союзу. Червона армія розмістила в Україні майже один мільйон військових, коли вона була передовою частиною Східного блоку. Коли нова незалежна держава рухалася до партнерства з НАТО та скорочувала свою армію, її радянська зброя вийшла з ужитку. Деяка з цієї зброх була продана легально, але багато одиниць прослизнули крізь щілини на чорний ринок. Погано оплачувані солдати «втрачали» зброю, а деякі командири були спіймані на розпродажі цілих військових об'єктів.

Українське парламентське розслідування дійшло висновку, що з 1992 по 1998 роки Україна втратила 32 мільярди доларів військового майна, частково через крадіжки, продаж зброї за зниженими цінами та відсутність нагляду (для порівняння, витрати України на легальну зброю для оборони в 1999 році оцінюються в 500 мільйонів доларів). Багато зниклої зброї потрапили до рук охочих покупців у гарячих точках по всьому світу, від Сьєрра-Леоне до Хорватії. І в міру поширення цієї зброї з'явилися докази того, що міжнародні злочинні мережі продавали зброю з України, грубо порушуючи міжнародні санкції та ембарго.

Крадіжки та корупція в армії сприяли потоку нелегальної зброї з України. Цьому також сприяли підроблені або фальсифіковані сертифікати кінцевого користувача, експортні документи, які мають фіксувати кінцевого одержувача партії зброї. Легкість, з якою поставки зброї проходили офіційними каналами, змусила багатьох спостерігачів зробити висновок, що до угод були причетні відомі українські чиновники.

У звіті 1999 року про торгівлю зброєю у Східній Європі Human Rights Watch дійшла висновку, що органи експортного контролю в регіоні, беззаперечно, приймали документацію брокерів із зброєю через «співучасть або некомпетентність». Інші спостерігачі кажуть, що відповідальність лежить безпосередньо на верхівці українського уряду. У статті The Christian Science Monitor український політолог Тарас Кузьо сказав: «Українські високопосадовці якщо не безпосередньо займаються торгівлею зброєю, то або згладжують шлях для продажу, або принаймні дивляться в інший бік».

Такі звинувачення залишаються бездоказовими, і жоден український чиновник чи політик не притягнутий до суду за причетність до торгівлі зброєю. Однак нинішній політичний клімат в Україні надає правдоподібності підозрам у причетності офіційних осіб, а також пояснює, чому їх так важко перевірити. Україна відома високим рівнем офіційної корупції, прикладом чого є випадок колишнього прем'єр-міністра Павла Лазаренка, який, як повідомляється, зібрав 700 мільйонів доларів з державних енергетичних контрактів під час своєї політичної кар'єри (у 1999 році Лазаренко втік до Сполучених Штатів, де його заарештували і пізніше цього року судитимуть за звинуваченнями у шахрайстві та відмиванні грошей).

Український уряд мало зацікавлений у розслідуванні корупції, організованої злочинності чи торгівлі зброєю. Українські політики та журналісти, які займалися цією справою, визнали її важкою та потенційно небезпечною. Було проведено лише одне офіційне розслідування щодо торгівлі зброєю, і воно раптово припинилося, коли посадовець оборони, який його очолював, був переданий до військового суду. Висновки комісії зникли, а її члени мовчали. Журналіст, який оприлюднив деякі висновки розслідування, був застрелений і поранений у справі про напад, яка досі не розкрита. Журналісти, які ставлять під сумнів уряд, регулярно стикаються з цензурою, переслідуваннями та насильством.

Леоніда Кучму, президента України з 1994 року, переслідують звинувачення в корупції та заткнення рота своїм опонентам. У листопаді 2000 року один із його колишніх охоронців оприлюднив секретні записи, які, здається, пов'язували президента зі зникненням і обезголовленням незалежного журналіста, який вивчав зв'язки Кучми зі справою Лазаренка. Повідомляється, що на записах також зображено зустріч Кучми з Олександром Жуковим, діячем українського злочинного світу, який має зв'язки з підозрюваним торговцем зброєю Леонідом Мініним.

У березні цього року голова парламентської комісії, яка розслідує так званий скандал "Кучмагейт", заявив, що на записах видно, як президент обговорює ракетну угоду з Іраком на суму 100 мільйонів доларів, що є порушенням ембарго ООН. Голова українського агентства з експорту зброї, який, як кажуть, був на записі з Кучмою, загинув у загадковій автокатастрофі на початку цього року. Кучма та його соратники стверджують, що записи фальшиві.

Зі свого боку, українські урядовці рішуче заперечують будь-які припущення про причетність високого рівня до незаконної торгівлі зброєю. Коли з'явилися відомості про поставки зброї до Сьєрра-Леоне та інших країн, вони підкреслили, що Україна робить усе можливе, щоб дотримуватися міжнародних угод і запобігати незаконному продажу зброї. Загальною відповіддю, яку нещодавно повторив президент Кучма щодо звинувачень у зброї Іраку, є те, що інші країни намагаються зруйнувати репутацію України як торговця законною зброєю.

Міжнародний тиск призвів до деяких реформ в українському секторі експорту зброї. Протягом останніх кількох років уряд запровадив більш суворий контроль над інвентаризацією зброї та експортом. Американське дослідження 1998 року виявило, що нова система відповідає західним стандартам. Деякі українські чиновники кажуть, що малоймовірно, що зброя досі потрапляє до рук контрабандистів чи гангстерів. «Поточна українська система експортного контролю робить незаконні поставки зброї з або через Україну практично неможливими», — сказала Ольга Островерхова, перший секретар посольства України у Вашингтоні, округ Колумбія. За її словами, випадки, подібні до заарештованих за кордоном Мініна та інших українців, є винятками. не вказують на більшу проблему з торгівлею зброєю.

Критики кажуть, що Україні ще належить довести свою відданість припиненню незаконної торгівлі зброєю та зміні політичної культури, яка робить це можливим. Нещодавно пролунали звинувачення в тому, що російський торговець зброєю Віктор Бут, ізраїльсько-український бізнесмен Вадим Рабінович і колишній директор української спецслужби наприкінці 1990-х років продали талібам зброю на мільйони доларів. Такі історії можуть викликати збентеження для уряду Кучми, який прагне зміцнити політичні та військові зв'язки із Заходом і запропонував підтримку у війні США з тероризмом.

Представники українського оборонного відомства зараз стверджують, що близько 50 відсотків нинішнього арсеналу армії потребують модернізації або утилізації. Те, що станеться з цими запасами вживаної зброї, надасть деякі докази причетності України до незаконної торгівлі зброєю. Якщо вони не проникнуть у підпілля з нелегальною торгівлею зброєю, її все одно можна буде продавати легально, хоча й з набагато меншим прибутком. Куди б вони не потрапили, питання, яке постає перед Україною, її іноземними прихильниками та міжнародними організаціями, які спостерігають за торгівлею зброєю, є не менш важливим: чи буде Україна продовжувати отримувати міжнародну підтримку, якої вона прагне, не очистивши свою репутацію?

[Wednesday]

Незважаючи на те, що лише дурні не розуміли, що питання нападу Росії на Україну - лише питання часу, всі роки незалежності Україна торгувала з Росією аж гай шумів. Замість того, щоб ставати більш автономними від російського імпорту, шукати нових партнерів по бізнесу і озброюватись по вуха.

Самі ж українці роками підсилювали ворожу економіку, за рахунок якої тепер вбито майже мільйон українців, мільйони стали біженцями, втрачено четверту частину території і кожного дня Україна все більше страждає від агресора.

Ось короткий огляд історії цієї торгівлі на крові.

Українська економіка після здобуття 1991 року незалежності залишалася орієнтованою на російський ринок, пояснює Олексій Блінов, начальник аналітичного відділу Sense Bank.

"Спільні будівельні, технологічні стандарти, спільні системи електроенергетики, залізниць, трубопроводів та інші", - каже він. Зв'язки були дуже міцними й РФ залишалася торговельним партнером України, попри безліч торговельних конфліктів.

"Торговельні війни були весь час. Чого варта хоча б досі неврегульована суперечка про поділ боргів та активів колишнього СРСР", - зазначає Віктор Суслов, міністр економіки України у 1997-98 роках.

Початок розриву ділових відносин - 2013-2014 роки, Революція гідності, анексія Криму і Донбас. Тільки тоді РФ перестала бути основним торговельним партнером, а Україна підписала Угоду про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС.

Але при скороченні обсягів торгівлі Росія все одно залишалася одним з найбільших торговельних партнерів України.

Парадоксально, що після анексії Криму і кривавої війни на Донбасі, Росія і Україна зберігали тісні економічні зв'язки. Так, у 2021 році Україна посідала 15-те місце у зовнішній торгівлі Росії - її частка становила майже 2%, торговельний обіг між країнами перевищував 12 млрд доларів. 2021 року Україна, за даними Росстату, поставила в Росію товарів на 4,2 млрд доларів. А Росія експортувала в Україну товарів та послуг на 7 млрд. Росія для України входила до трійки найбільших торговельних партнерів.

Шокуюче, торгівля з агресором не припинилася навіть після повномасштабного вторгнення, хоча її об"єми різко впали.  За даними української митної служби, якщо в лютому 2022 року імпорт з Росії в Україну становив 548 млн доларів, а експорт - 240 млн доларів, то в березні того ж року показники впали до 43 млн доларів і 4,2 млн доларів відповідно.

Хоча Україні вдалося частково переорієнтувати ринки збуту і отримати нових постачальників, продовжував розвиватися тіньовий ринок торгівлі між РФ і Україною. Наприклад, експерти заявляли, що Україна продовжує купувати російське пальне, яке завозиться за європейськими документами.

Україна також продовжує забезпечувати транзит газу РФ до Європи, що оплачується Росії за міжнародними контрактами. Економіст Владислав Іноземцев наголошує, що плата за транзит російського газу є несуттєвою на тлі фінансової підтримки, яку надає Україні Захід.

За дев'ять місяців 2022 року "Газпром" заплатив за транзит газу через Україну близько 25 млрд гривень - приблизно 700 млн доларів. У тому ж 2022 році Україна отримала від західних партнерів 32 млрд доларів допомоги, з яких понад 14 млрд - гранти. Основні торговельні ланцюжки вже переорієнтовані з Росії на інші держави.

"Очевидно, що найближчими роками відновлення російсько-українських торговельних відносин чекати не треба. Жодних репарацій Росія не платитиме, і про торговельно-економічні відносини між Росією та Україною можна забути", - переконаний Іноземцев.

[Wednesday]

Українці плачуть, що їх знищують іранські дрони, але це ж просто бізнес для Ірану. Такий самий, який робила Україна, продаючи Ірану вугілля у обхід санкцій і набиваючи собі кишені. Стаття за 2012 рік внизу.

То чому подвійні стандарти?

https://tsn.ua/groshi/ukrayinu-u-torgivli-z-iranom-ne-zupinyayut-niyaki-sankciyi-yes-zmi.html

Після того, як ЄС і США запровадили санкції проти Ірану, країна втратила багатьох постачальників сировини. Цим скористалась Україна і почала через підставні фірми продавати ісламській республіці коксівне вугілля, стверджують джерела агентства Reuters у вугільній індустрії.

Варто відзначити, що вугілля не підпадає під санкції, однак ЄС тижнем раніше заборонив продаж Ірану сталі, після чого попит на вугілля в країні значно збільшився.

Таким чином, українські постачальники вирішили освоїти цей ринок обсягом майже $ 25 млн на місяць. Як вважають джерела агентства, в угодах часто використовуються ланцюжок брокерів і різні платіжні схеми з використанням різних валют, зокрема і рублів.

"Нам запропонували продати (коксівне) вугілля Ірану, і вони купують все більше останнім часом, - коментує один з українських виробників вугілля. - Ми провели кілька операцій, але не безпосередньо, а через інші країни - Сирію і Ліван".

Одне з джерел інформує, що поставки відправляються з українського порту Миколаїв. "Експорт йде на постійній основі ось уже два роки, близько двох-трьох партій на місяць. Іранські судна заходять в порт, забирають вугілля і направляються додому", - підкреслює одне з джерел. Однак представник порту заявила, що за останні чотири тижні поставок вугілля в напрямках ОАЕ і Ірану не було, відмовившись повідомляти подробиці.

Як відомо, США та ЄС запровадили безліч різних санкцій проти Ірану, бо підозрюють країну у розробці ядерної зброї. Зі свого боку в Ірані запевняють, що у них йде дослідження "мирного атома" заради розвитку атомної енергетики.

[Wednesday]

Станом на березень 2023, на другий рік повномасштабного вторгнення, коли її громадяни гинули під вибухами іранських дронів та ракет, Україна цинічно торгувала з країною, яка виступає на стороні ворога.

А що, гроші не пахнуть. І не кажіть мені, що влада на найвищих рівнях не знає про це!

https://agronews.ua/news/ukrayina-prodovzhuye-postavlyaty-zerno-iranu/

Іран є одним із відданих союзників росії у війні з Україною. Щонайменше, ця країна відправляє для рф дрони-камікадзе, якими та атакує наші міста. Втім, Україна продовжує поставляти до Ірану зерно. Про це повідомляє Ukrainian Shipping Magazine, пише agronews.ua.

Так, 30 листопада з порту Чорноморська «зерновим коридором» вийшов балкер Omicron Sky. На ньому відправили українську кукурудзу до Ірану, про що свідчить трекер шляху судна на MarineTraffic та дані USM. 

Omicron Sky завантажили кукурудзою на терміналі «Транссервіс-2008» у Чорноморську. Оператором виступає Чорноморська філія АМПУ. Фрахтувальник та отримувач вантажу невідомі.

Судном до Ірану відправили 66,6 тис. тонн кукурудзи. 7 січня балкер прибув на якірну стоянку біля порту Бендер-Імам-Хомейні в Ірані. Станом на 12 січня, згідно з MarineTraffic, судно зайшло до самого порту.

Судно Omicron Sky — балкер під прапором Ліберії, збудований в 2006 році. Дедвейт — 77031 тонн. Власником та менеджером судна, згідно з Baltic Shipping, є компанія Iino Marine Service Co., Ltd, яка базується в Токіо, Японія, але ця інформація може бути застарілою.

Усі судна, що прямують «зерновим коридором», проходять перевірки Спільного координаційного центру у Стамбулі. Можна було б припустити, що отримувач української кукурудзи — Туреччина, яка потім вирішила перепродати вантаж Ірану. Але усі ресурси свідчать про те, що кукурудзу відправили з Чорноморська до Ірану напряму, одним рейсом, і Іран був вказаний портом призначення з самого початку.

Відкриті дані про призначення вантажу мають «заспокоїти» українців, переконати їх у тому, що у рейсі немає нічого підозрілого. Водночас, у зведеннях Міністерства інфраструктури про відправки «зерновим коридором» ніколи не фігурує Іран. Очевидно, через те, що відомство знає, яку реакцію отримає від суспільства.

За даними Stark Shipping, за час роботи «зернового коридора» Україна відправила в Іран морем 192 884 тонн продукції. Весь вантаж приймав згаданий вище порт Бендер-Імам-Хомейні. Роком раніше Україна поставила до Ірану морськими шляхами значно більшу кількість продовольства — близько 2,5 млн тонн. Але в нинішніх умовах навіть одна тонна зерна для пособника країни-терориста — це забагато.

Ще у жовтні 2022 року експрезидент «Української зернової асоціації»‎ (УЗА) та колишній заступник гендиректора компанії із взаємодії з органами влади «Нібулон» Володимир Клименко публічно заявляв, що Україна має припинити постачати зерно Ірану.

За його словами, він у різні роки декілька разів зустрічався в Україні з послами Ірану за їхньою ініціативою. Тема розмов здебільшого єдина — Ірану необхідне українське зерно.

«Просили знайти можливість поставляти зерно, інколи не зважаючи на санкції. Україна завжди допомагала народу Ірану у розв'язанні питань продовольчої безпеки. І тепер іранські дрони бомбардують Україну? Це вдячність керівників Ірану, яким ми завжди допомагали з зерном?‎»‎, — прокоментував Клименко.

Наведемо лише кілька прикладів. Наприкінці вересня 2022 року росіяни цілеспрямовано запустили понад 10 дрони-камікадзе по Умані. За думкою українських спецслужб, росіяни хотіли поцілити в релігійні обʼєкти євреїв-хасидів із великим скупченням людей (тоді близько 23 тисяч хасидів відзначали в місті свято Рош га-Шана).

17 жовтня росія атакувала іранським дроном житловий будинок у Києві. Внаслідок атаки загинули п'ятеро людей, серед них — вагітна жінка. 31 грудня, в канун Нового року, сили ППО знищили 13 дронів Shahed-131/136, а 1 січня — 32.

За словами начальника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова, росія запустила по Україні вже близько 540 таких безпілотників. А влітку країна-терорист замовила в Ірану ще 1700 дронів-камікадзе.

Для припинення експорту зерна в Іран, відповідне рішення мають прийняти уряд і президент. Складно говорити про можливе погіршення відносин з Іраном, коли вже кілька місяців росія атакує Україну іранськими дронами-камікадзе. Водночас, немає підстав вважати, що Іран припинить продавати росії безпілотники, якщо Україна припинить постачати зерно. Але в дипломатичній площині цей крок необхідно зробити, бо наразі «годування» зерном Ірану в обмін на вбивство українців виглядає цинічно та деморалізує і без того стомлений народ.   

[Wednesday]

Українці не гребують навіть іранською картоплею - новини за 1 травня 2024.  Не застрягне кривава картопелька в горлі?

https://agronews.ua/news/na-ukrayinskomu-rynku-zyavylasya-iranska-kartoplya/

В імпорті з'явилася картопля нового врожаю з Єгипту та Ірану (через Азербайджан). На роздрібних ринках України також є невеликі пропозиції української ранньої тепличної продукції, ціни на які доходять до 170 грн/кг, але основний сезон місцевої картоплі нового врожаю розпочнеться не раніше червня.

[Wednesday]

А як вам така новина? Це ж якась укроскотина мільйони собі на цьому зробила  .

При цьому деякі українці закликали бомбити Іран, бо вони поставляють безпілотники в Росію. За їх логікою, треба бомбити Україну теж .

https://agronews.ua/news/v-iranskomu-droni-znajshly-komponent-vygotovlenyj-v-ukrayini/

В іранському дроні Mohajer-6 знайшли український компонент. Тепер спеціалісти ГУР розбиратимуться, як комплектуючі потрапили до безпілотника. Про це повідомляє Військове телебачення України, передає ТСН, пише agronews.ua.

Зенітники ЗСУ посадили іранський безпілотник Mohajer-6 у Чорному морі, а фахівці Головного управління розвідки Міністерства оборони дослідили усе його начиння. Комплектуючі цього безпілотника мають іноземне походження, у тому числі й українське.

[Wednesday]

Ну і вишенька на тортик .

https://tsn.ua/ato/ukrayina-prodaye-rosiyi-titan-dlya-virobnictva-litakiv-ta-raket-rozsliduvannya-zmi-2385787.html
Виявляється, Україна безпосередньо прикладається до виготовлення Росією зброї, якою вже вона вже вбила майже мільйон українців, знищила цілі міста і продовжує випилювати критичну інфраструктуру країни  . Стаття за серпень 2023 року.

В Україні триває 530-та доба від початку повномасштабного вторгнення Росії, але попри війну, оборонна промисловість РФ продовжує отримувати сировину з України через посередників для виробництва титану, з якого виготовляють літаки й ракети.

Про це йдеться у розслідування "РБК-Україна" з посиланням на джерела в титановій галузі.

Так, за даними журналістів, значна частина титанової сировини, що експортується з України, потрапляє до Росії через посередників. На експорт йде концентрат, з якого в інших державах уже виробляють готову продукцію.

"Сам концентрат буває декількох видів – рутиловий, ільменітовий, цирконовий, дистен-силеманітовий, ставролітовий. Важлива деталь – Державна служба експортного контролю (ДСЕК) з незрозумілих причин контролює лише експорт ільменітового концентрату, на вивіз якого підприємства мають отримувати відповідний дозвіл (так званий "квиток"). Цей вид сировини визнаний продукцією "подвійного призначення" (тобто може використовуватися у військовій сфері). Інші концентрати чомусь вивозяться без жодного контролю", – йдеться у розслідуванні.

Від липня 2022 року до квітня 2023 року Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), що належить державі, відправила на експорт 82,2 тисячі тонн руд, які містять титан. За даними джерел, значна частина цієї продукції потрапила до Російської Федерації.

Так, партії титанового концентрату були продані компаніям-посередникам із Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, засновниками яких є громадяни РФ і які працюють з Росією.

"Наприклад, у липні, серпні та вересні 2022 року ОГХК поставила тисячі тонн концентрату угорській компанії Sic Luceat Lux KFT, засновниками якої є уродженці Криму Олександр і Світлана Мурадяни (найімовірніше, просто підставні особи)", – пишуть журналісти.

Основними контрагентами і вантажоотримувачами компанії Sic Luceat Lux KFT у 2021-2022 роках були ТОВ "Редметконцентрат" (Москва), ТОВ "Нерудна компанія" (Бєлгород), ТОВ "Мінко Рус" (Бєлгород) та інші російські компанії.

В документах також йдеться про експорт українського титану польській компанії BioProfTech Sp.z.o.o. Її засновником є Руслан Акопян, зареєстрований в окупованому Харцизьку Донецької області. Акопян має російське громадянство. Ця компанія отримувала партії ільменіту з України влітку та восени 2022 року.

Журналісти також виявили, що "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (ТОВ ЗТМК), який раніше належав олігарху Дмитру Фірташу, а 2021 року рішенням суду був повернений у державну власність, продавав на експорт вже не просто сировину, а фактично готову продукцію – титанову губку, титанові зливки, тетрахлорид титану, шлак титану. Хоча 2022 року завод майже не працював, проте розпродував продукцію, яка була у нього на складах. Загалом було продано близько 2 тисяч тонн титанової продукції на загальну суму 276,6 млн гривень.

Покупцями, серед інших, виявилися компанії з Чорногорії, Австрії, Литви, Чехії, які пов'язані з Росією і які мають російських засновників.

Так, губчастий титан у ЗТМК купувала австрійська компанія LL-Resourses GmbH, директором якої є громадянин РФ Анатолій Зайцев із Санкт-Петербурга. Він постійно проживає в Австрії та є довіреною особою олігарха Дмитра Фірташа.

А титановий шлак у серпні 2022 року купувала компанія з Чехії Cytleon S.r.o., співзасновником якої є громадянин Росії Леонід Цитленок, зареєстрований у Москві.

"Державні підприємства чи то свідомо, чи то за недбалістю продають титанову продукцію фірмам-прокладкам, які постачають її далі до Росії, де кінцевими споживачами зазначеної продукції, найімовірніше, є військові заводи. Зокрема, найбільший у світі виробник титану та продукції з нього – "Корпорація ВСМПО-АВІСМА", яка історично потребувала української сировини і продовжує потребувати її сьогодні. Продукція корпорації широко використовується військовими заводами, зокрема для виробництва літаків, вертольотів, крилатих ракет та іншої продукції", – йдеться у розслідуванні.

Оригінал матеріалу тут.

[білий хорват]

А як вам така новина? Це ж якась укроскотина мільйони собі на цьому зробила  .

При цьому деякі українці закликали бомбити Іран, бо вони поставляють безпілотники в Росію. За їх логікою, треба бомбити Україну теж .

https://agronews.ua/news/v-iranskomu-droni-znajshly-komponent-vygotovlenyj-v-ukrayini/

Тільки на ворожому для України ресурсі можуть зробити таку підміну понять.

Українські компоненти потрапили нелегально і тому ГУР буде розбиратися, хто, як і коли поставив, щоб в майбутньому запобігти таким поставкам, а винних покарати.

Натомість Іран свідомо на рівні держави поставляє БПЛА Росії.
Ба, більше того, будують навіть разом з Росією спільні заводи по виготовленню безпілотників, дають своїх інструкторів по навчанню керуванням безпілотників, знаючи кого ця зброя буде вбивати.

[Wednesday]

Тільки на ворожому для України ресурсі можуть зробити таку підміну понять.

Українські компоненти потрапили нелегально і тому ГУР буде розбиратися, хто, як і коли поставив, щоб в майбутньому запобігти таким поставкам, а винних покарати.

Натомість Іран свідомо на рівні держави поставляє БПЛА Росії.
Ба, більше того, будують навіть разом з Росією спільні заводи по виготовленню безпілотників, дають своїх інструкторів по навчанню керуванням безпілотників, знаючи кого ця зброя буде вбивати.

Вибілюй дальше злочинців, яких ти привів до влади і які нездатні були НАПЕРЕД забезпечити, щоб такого не було. І так, українські деталі потрапили туди не з Марсу, а з України.

А влада закривала на це очі, так само, як із зерном і титаном. Так само як із торгівлею зброєю.

Подай на ці сайти в СБУ як на "ворожі", бугага!

ПС. Ще раз назвеш цей ресурс "ворожим" і я попрошу тебе звідси піти. Одна справа дискутувати, а інша - наводити наклепи і очорнювати. І я це серйозно.

[Wednesday]

А то поляки не знали, хто такі зебіли і хто керує Україною. Це маніпуляшки, адже попередня польська влада, заткнувши носа, допомагала Україні чим могла.

Але по зерну вони все правильно зробили. Україна безсоромно торгує навіть з Іраном, а вимагає порядності і санкцій від інших .