Життя в США для українців

[Золотий карась]

Сьогодні вранці наша «родичка» послизнулась у ванні, впала, і вже не могла піднятись, не могла стати на ногу. Оскільки її вага велика, і вона істеричка, яка плакала й кричала, що не може поворушити ногою, викликали ШД. Доставили її в лікарню з підозрою на перелом, пів дня потратили, щоб зробити рентген та інші обстеження і з'ясувати, що ніякого перелому і близько нема.
Моя дружина працювала у Львові в лікарні швидкої медичної допомоги. Навіть якщо смердючого бомжа привозили з підозрою на перелом кінцівки, то рентген з розширеним описом робили пацієнту за 15хв.
Ось тобі й Америка, це теж вона. Прикол в тому, що пацієнтка сама лікар, і чоловік її лікар. Вони навіть не усвідомлюють свого піздєца, бо коли ми приїхали до них о 5 вечора, щоб провідати і привезти їм щось пожерти(sic!), то вони, крім безкінечних сварок між собою захоплено розказували, як це добре, що їі завезли не в лікарню поблизу Детройту, бо там могло бути багато пацієнтів з вогнепальними пораненнями, і на рентген довелося б чекати набагато довше. Бідні люди! Хоча насправді багаті, бо зекономили на допомозі для ЗСУ, нічого не дали.

[Wednesday]

Сьогодні вранці наша «родичка» послизнулась у ванні, впала, і вже не могла піднятись, не могла стати на ногу. Оскільки її вага велика, і вона істеричка, яка плакала й кричала, що не може поворушити ногою, викликали ШД. Доставили її в лікарню з підозрою на перелом, пів дня потратили, щоб зробити рентген та інші обстеження і з'ясувати, що ніякого перелому і близько нема.
Моя дружина працювала у Львові в лікарні швидкої медичної допомоги. Навіть якщо смердючого бомжа привозили з підозрою на перелом кінцівки, то рентген з розширеним описом робили пацієнту за 15хв.
Ось тобі й Америка, це теж вона. Прикол в тому, що пацієнтка сама лікар, і чоловік її лікар. Вони навіть не усвідомлюють свого піздєца, бо коли ми приїхали до них о 5 вечора, щоб провідати і привезти їм щось пожерти(sic!), то вони, крім безкінечних сварок між собою захоплено розказували, як це добре, що їі завезли не в лікарню поблизу Детройту, бо там могло бути багато пацієнтів з вогнепальними пораненнями. Бідні люди! Хоча насправді багаті, бо зекономили на допомозі для ЗСУ, нічого не дали.

Тому що страхівки нема? чому так довго? навіть у нас після направлення лікаря у вок-ін клінік на рентген не треба записуватися - йдеш собі у порядку живої черги і роблять за 10-15 хв. безкоштовно.

Ну Детройт має відповідну репутацію. Хоч я його більше люблю за пісеньку Put Your Hands Up for Detroit, ЛОЛ!

[Золотий карась]

Загалом, підсумовуючи своі понад 5 років життя в США можу констатувати, що я задоволений здобутим новим життєвим досвідом.
Такого пиздеця, якого я бачив тут, я не міг собі ніколи раніше уявити, хоча в Україні по своїй професіі спілкувався теж не лише з вершками суспільства. Таких гнилих стосунків між людьми, такого способу життя, такого інвалідського фізичного і психологічного стану, до якого люди тут самі себе доводять. Це теж Америка.

[Золотий карась]

Сьогодні вранці наша «родичка» послизнулась у ванні, впала, і вже не могла піднятись, не могла стати на ногу. Оскільки її вага велика, і вона істеричка, яка плакала й кричала, що не може поворушити ногою, викликали ШД. Доставили її в лікарню з підозрою на перелом, пів дня потратили, щоб зробити рентген та інші обстеження і з'ясувати, що ніякого перелому і близько нема.
Моя дружина працювала у Львові в лікарні швидкої медичної допомоги. Навіть якщо смердючого бомжа привозили з підозрою на перелом кінцівки, то рентген з розширеним описом робили пацієнту за 15хв.
Ось тобі й Америка, це теж вона. Прикол в тому, що пацієнтка сама лікар, і чоловік її лікар. Вони навіть не усвідомлюють свого піздєца, бо коли ми приїхали до них о 5 вечора, щоб провідати і привезти їм щось пожерти(sic!), то вони, крім безкінечних сварок між собою захоплено розказували, як це добре, що їі завезли не в лікарню поблизу Детройту, бо там могло бути багато пацієнтів з вогнепальними пораненнями. Бідні люди! Хоча насправді багаті, бо зекономили на допомозі для ЗСУ, нічого не дали.

Тому що страхівки нема? чому так довго? навіть у нас після направлення лікаря у вок-ін клінік на рентген не треба записуватися - йдеш собі у порядку живої черги і роблять за 10-15 хв. безкоштовно.

Ну Детройт має відповідну репутацію. Хоч я його більше люблю за пісеньку Put Your Hands Up for Detroit, ЛОЛ!

та яке там страхівки нема, якби ж то!? Вона народилась тут, з Уляною Супрун на одному курсі вчилась, все життя лікарем працює. Все в неї є

[Wednesday]

Загалом, підсумовуючи своі понад 5 років життя в США можу констатувати, що я задоволений здобутим новим життєвим досвідом.
Такого пиздеця, якого я бачив тут, я не міг собі ніколи раніше уявити, хоча в Україні по своїй професіі спілкувався теж не лише з вершками суспільства. Таких гнилих стосунків між людьми, такого способу життя, такого інвалідського фізичного і психологічного стану, до якого люди тут самі себе доводять. Це теж Америка.

Чесно кажучи, мене завжди дивували Ваші відгуки з цього приводу. В мене абсолютно протилежний досвід. Правда, я в основному спілкуюсь з канадцями (ну як, під цим словом я маю на увазі і народжених тут канадців, і імігрантів з різних країн світу). У мене є, звичайно ж, знайомі українці і друзі з них, але це, англійською, classy people, яких я поважаю і від яких багато вчуся.

За 20+ років тут у мене не було ні секунди ностальгії. Навпаки, до цього часу сняться кошмари, що я в Україні і не можу виїхати в Канаду. Типовий імігрантський сон.

І навпаки, кожного разу, коли я приїздила в Україну після еміграції (це було тричі), у мене був страшний депресняк та невроз. Не знаю, як це пояснити.

[Золотий карась]

Загалом, підсумовуючи своі понад 5 років життя в США можу констатувати, що я задоволений здобутим новим життєвим досвідом.
Такого пиздеця, якого я бачив тут, я не міг собі ніколи раніше уявити, хоча в Україні по своїй професіі спілкувався теж не лише з вершками суспільства. Таких гнилих стосунків між людьми, такого способу життя, такого інвалідського фізичного і психологічного стану, до якого люди тут самі себе доводять. Це теж Америка.

Чесно кажучи, мене завжди дивували Ваші відгуки з цього приводу. В мене абсолютно протилежний досвід. Правда, я в основному спілкуюсь з канадцями (ну як, під цим словом я маю на увазі і народжених тут білих канадців, і імігрантів з різних країн світу). У мене є, звичайно ж, знайомі українці і друзі з них, але це, англійською, classy people, яких я поважаю і від яких багато вчуся.

За 20+ років тут у мене не було ні секунди ностальгії. Навпаки, до цього часу сняться кошмари, що я в Україні і не можу виїхати в Канаду. Типовий імігрантський сон.

І навпаки, кожного разу, коли я приїздила в Україну після еміграції (це було тричі), у мене був страшний депресняк та невроз. Не знаю, як це пояснити.

в мене все навпаки. Перша поїздка в США була для мене інтригуючою, цікавою, я не знав, що там і як там, бо ніколи не був у такій величній країні. Було щось нове, раніше не бачене.
Навіть друга поїздка становила певний інтерес, бо я вже був не в гостях, а мав влаштувати професійне і особисте життя в нових умовах, придбати житло, авто, знайти роботу.
Потім ні, це каторга для мене. Психологічна каторга, я в Україні працював набагато більше, і робота була дуже відповідальна. Бували періоди, що в США я працював на 2-3 роботах, але це нуль у порівнянні з тим навантаженням, яке я мав у Львові.
Врешті решт, я визначився, враховуючи всі обставини, що найкращим варіантом для мене буде життя пів на пів. Вирішив пожертвувати 2021 роком, залишився тут, аби більше заробити, щоб вже нарешті насолодитись життям в Україні у 2022... ну а що почалось в 2022 році, нікому пояснювати непотрібно

[Золотий карась]

Я помилився. Не можна відкладати життя на потім. Так само й щодо 2019 року, в той рік я теж не поїхав в Україну.
То були помилкові рішення. Я втратив дорогих і розумних людей, з якими навіть не попрощався, бо не міг подумати, що вони помруть.
Що я отримав тут? Сталініста-путініста швагра, емігранта зі Львова. Як би не було, він брат дружини, і ми змушені зустрічати всі свята разом. Хіба це для мене свято, сидіти за одним столом з людиною, яка ретранслює хуйловську пропаганду?
Зараз він типу виправився, але я не вірю, хамелеон він.

[Wednesday]

Врешті решт, я визначився, враховуючи всі обставини, що найкращим варіантом для мене буде життя пів на пів. Вирішив пожертвувати 2021 роком, залишився тут, аби більше заробити, щоб вже нарешті насолодитись життям в Україні у 2022... ну а що почалось в 2022 році, нікому пояснювати непотрібно

А якщо можна, який у Вас статус? І як потрапили в США - грінкарта? Адже там нема програми іміграції, як в Канаду.

А з місцевими подружитися не вдалося? Родичі дійсно якісь вампіри.

[Золотий карась]

Не хочу повторити помилки, і нарешті вирватися звідси у 2023 році. Дружина трохи впирається, але я її переламаю, глибинно вона мене розуміє. Дитина підтримує. Лишилось узгодити деякі бюрократичні питання, можливо, в майбутньому вони мені згодяться.
Знаю, що мене може чекати. Нехай. Як буде, так буде. Краще там, ніж тут

[Золотий карась]

Врешті решт, я визначився, враховуючи всі обставини, що найкращим варіантом для мене буде життя пів на пів. Вирішив пожертвувати 2021 роком, залишився тут, аби більше заробити, щоб вже нарешті насолодитись життям в Україні у 2022... ну а що почалось в 2022 році, нікому пояснювати непотрібно

А якщо можна, який у Вас статус? І як потрапили в США - грінкарта? Адже там нема програми іміграції, як в Канаду.

А з місцевими подружитися не вдалося? Родичі дійсно якісь вампіри.

добре сказали, вампіри. Жінка моя теж так каже. Після зустрічі з ними деколи два дні прийти до тями складно. Я не схильний до магічного мислення, але то просто люди, які несуть суцільний негатив.
Статус - зелена карта, програма возз'єднання сім'ї.

[Wednesday]

добре сказали, вампіри. Жінка моя теж так каже. Після зустрічі з ними деколи два дні прийти до тями складно. Я не схильний до магічного мислення, але то просто люди, які несуть суцільний негатив.
Статус - зелена карта, програма возз'єднання сім'ї.

Тоді просто дійсно обмежуйте спілкування, Ви їм нічого не винні. Є такі люди.

А Вам раджу розширити своє коло знайомств - якщо маєте час та наснагу, знайти якусь українську спільноту і залучитися до волонтерства самому :) Зразу з"явиться якась більш конкретна ціль.

Ви можете повернутися додому і побачити, що у всіх свої проблеми, своє життя і їм може бути не до вас. Це екзистенційне.

А принести користі Україні Ви можете, і перебуваючи в США. Може, навіть і більше.

[Золотий карась]

добре сказали, вампіри. Жінка моя теж так каже. Після зустрічі з ними деколи два дні прийти до тями складно. Я не схильний до магічного мислення, але то просто люди, які несуть суцільний негатив.
Статус - зелена карта, програма возз'єднання сім'ї.

Тоді просто дійсно обмежуйте спілкування, Ви їм нічого не винні. Є такі люди.

А Вам раджу розширити своє коло знайомств - якщо маєте час та наснагу, знайти якусь українську спільноту і залучитися до волонтерства самому :) Зразу з"явиться якась більш конкретна ціль.

Ви можете повернутися додому і побачити, що у всіх свої проблеми, своє життя і їм може бути не до вас. Це екзистенційне.

А принести користі Україні Ви можете, і перебуваючи в США. Може, навіть і більше.

та я знаю, що там у всіх своі проблеми. Без проблем там набуває.
Не претендую на підвищену увагу до власноі персони.
Я потребую бачити очі людей, з якими в мене є спільні інтереси, вагома частка спільно прожитого життя.
Мені дихається в Україні легше. Я вже майже два роки сплю переважно 4-5год, але варто виїхати за територію США - відразу все нормалізується, лягаю в 12, просинаюсь о 8 ранку.
Не моя це країна, а станом на даний час мене вже взагалі все в ній дратує, м'яко кажучи.
Все буде добре, в найближчий четвер до нас приїде доця, потім вони з дружиною відвідають Н.Орлеан.
Я досягну своєї мети

[Золотий карась]

Не подумайте, що я тут аж так страждаю, ні. Ніхто мене не ображає, не притісняє...
Однак, не отримую задоволення від життя.
Що найбільше мене тішило в США у перші роки життя - це дороги! Бувало, сідав в машину, вискакував на хайвей - і втому як магічною рукою зняло, печеш собі 75-85 миль на годину і балдієш.
А зараз навпаки. Іду по швидкісній трасі, і з'являється якийсь внутрішній дискомфорт. Я навіть пояснити, чітко описати його сам для себе не можу. В тих бетонних дорогах, серед безлічі машин, з одним і тим самим навколишнім бетонним пейзажем почуваю себе, як пташка в клітці. Хочеться вискочити, тобто виїхати, зупинитись і вийти з авто.

[Wednesday]

Я вже майже два роки сплю переважно 4-5год

О, це дуже погано. Негайно робіть щось. Від ментальних до імунних збоїв може бути результат :(

Може, вам змінити квартиру, де живете? Щось там негативне, з Вашого опису.

[Золотий карась]

Я вже майже два роки сплю переважно 4-5год

О, це дуже погано. Негайно робіть щось. Від ментальних до імунних збоїв може бути результат :(

Може, вам змінити квартиру, де живете? Щось там негативне, з Вашого опису.

справа мабуть не в квартирі. Спочатку ж я спав у ній чудово, потім щось зламалось

[Золотий карась]

Взагалі це все фігня.
Хлопцям в окопах набагато складніше

[абабагаламага]

Я вже майже два роки сплю переважно 4-5год

О, це дуже погано. Негайно робіть щось. Від ментальних до імунних збоїв може бути результат :(

Може, вам змінити квартиру, де живете? Щось там негативне, з Вашого опису.

справа мабуть не в квартирі. Спочатку ж я спав у ній чудово, потім щось зламалось

Ну, нічого дивного. Бо відомо що зламалось, - війна і всі плани полетіли шкереберть. Від такого стресу не втечеш. Але що Ви хотіли від Америки, що Вас не влаштувало саме в ній???

[Сергій Чернівці]

Врешті решт, я визначився, враховуючи всі обставини, що найкращим варіантом для мене буде життя пів на пів. Вирішив пожертвувати 2021 роком, залишився тут, аби більше заробити, щоб вже нарешті насолодитись життям в Україні у 2022... ну а що почалось в 2022 році, нікому пояснювати непотрібно

А якщо можна, який у Вас статус? І як потрапили в США - грінкарта? Адже там нема програми іміграції, як в Канаду.

А з місцевими подружитися не вдалося? Родичі дійсно якісь вампіри.

добре сказали, вампіри. Жінка моя теж так каже. Після зустрічі з ними деколи два дні прийти до тями складно. Я не схильний до магічного мислення, але то просто люди, які несуть суцільний негатив.
Статус - зелена карта, програма возз'єднання сім'ї.

Раніше теж намагався зі усіма спілкуватися не зважаючи на погляди--
А тепер навчився говорити "ні"-- і відразу на хєр посилаю якщо що не так))
Слава Богу родичів таких у мене немає,але з кумою наприклад перестали спілкуватися вже давно.( правда з інших причин-- відчували що вона нас-"заробітчан" експлуатує в кортсних цілях)
Немає в мене натхнення витрачати час вислуховувати чиюсь маячню((

[Золотий карась]

Врешті решт, я визначився, враховуючи всі обставини, що найкращим варіантом для мене буде життя пів на пів. Вирішив пожертвувати 2021 роком, залишився тут, аби більше заробити, щоб вже нарешті насолодитись життям в Україні у 2022... ну а що почалось в 2022 році, нікому пояснювати непотрібно

А якщо можна, який у Вас статус? І як потрапили в США - грінкарта? Адже там нема програми іміграції, як в Канаду.

А з місцевими подружитися не вдалося? Родичі дійсно якісь вампіри.

добре сказали, вампіри. Жінка моя теж так каже. Після зустрічі з ними деколи два дні прийти до тями складно. Я не схильний до магічного мислення, але то просто люди, які несуть суцільний негатив.
Статус - зелена карта, програма возз'єднання сім'ї.

Раніше теж намагався зі усіма спілкуватися не зважаючи на погляди--
А тепер навчився говорити "ні"-- і відразу на хєр посилаю якщо що не так))
Слава Богу родичів таких у мене немає,але з кумою наприклад перестали спілкуватися вже давно.( правда з інших причин-- відчували що вона нас-"заробітчан" експлуатує в кортсних цілях)
Немає в мене натхнення витрачати час вислуховувати чиюсь маячню((

ми теж намагаємось перетинатись по мінімуму. Але це не просто знайомі, а рідний брат моєї жінки. Великі свята, дні народження, якісь події - мусово зустрічатися. Він з 1992 року в Америці, в Україні я його не знав. Жінка каже, що він кардинально змінився тут, став зовсім іншою людиною

[Золотий карась]

Я вже майже два роки сплю переважно 4-5год

О, це дуже погано. Негайно робіть щось. Від ментальних до імунних збоїв може бути результат :(

Може, вам змінити квартиру, де живете? Щось там негативне, з Вашого опису.

справа мабуть не в квартирі. Спочатку ж я спав у ній чудово, потім щось зламалось

Ну, нічого дивного. Бо відомо що зламалось, - війна і всі плани полетіли шкереберть. Від такого стресу не втечеш. Але що Ви хотіли від Америки, що Вас не влаштувало саме в ній???

я нічого не хотів. Колись, приблизно в 2001 році брат жінки подав документи на возз'єднання сім'ї. Ми знали, що цей процес затягнеться на довгі роки, бо по лінії батьки-діти все відбувається швидко, а між братами-сестрами триває більше 12 років. Пам'ятаю, тоді, в 2001 жартували, що отримаєм документи приблизно в 45 років)
Так і сталось, ми вже й забули про ту зелену карту, але в 2015 році надійшла наша черга. Все оформили і приїхали вперше на межі 2016-2017 років на два місяці.
Мені одразу не сподобалось. Ми вагались, що робити, їхати-не їхати? Але Америка - це була дитяча мрія жінки, яка могла реалізуватись аж в 47 років. З одного боку, вона вагалась, а з іншого, я бачив, що вона цього сильно прагне. Я би міг це все зупинити, але не став цього робити, бо тоді б вона завжди в якихось кризових ситуаціях про це нагадувала б, мовляв, був такий шанс щось змінити, а ми його через тебе втратили. Так ми у вересні 2017 року перебрались сюди.
Що мене тут не влаштовує? Насамперед, брак спілкування. Як виявилось, в Україні у нас було класне життя, тепер ми просто можемо порівняти. Ми працювали в Україні багато, робота була тяжка й відповідальна, але життя було там веселіше, радісніше, набагато більш різноманітне. І ще дивно, заробляємо ми тут звичайно більше, а чомусь дозволити собі могли більше там, де заробітки були менші.
Та це все дурниці, тимчасові складнощі. Головне, щоб Україна перемогла і цей жах, створений кацапами, був закінчений. І обов'язково, щоб вони були покарані.