Виживання Жінки в Сучасному Суспільстві

[Wednesday]

Апеляційний суд Нью-Йорка скасував вирок Гарві Вайнштейну 2020 року за звинуваченням у сексуальних злочинах, за які він був засуджений до 23 років ув'язнення.

У рішенні 4-3 суд визнав, що суддя першої інстанції у справі опального магната припустився критичної помилки, дозволивши прокурорам викликати низку жінок як свідків, які заявили, що Вайнштейн напав на них, але чиї звинувачення не були частиною звинувачень проти нього, повідомляє NYT.

У 2020 році Лорен Янг і дві інші жінки, Доун Даннінг і Тарале Вульф, дали свідчення про свої зустрічі з Вайнштейном відповідно до закону штату, який дозволяє свідчення про «попередні погані вчинки» для демонстрації моделі поведінки. Але суд у своєму рішенні в четвер зазначив, що «згідно з нашою системою правосуддя, обвинувачений має право бути притягнутим до відповідальності лише за інкримінований злочин».

Посилаючись на це рішення та інші, які він назвав помилками, апеляційний суд постановив, що пан Вайнштейн, який як продюсер фільму був одним із найвпливовіших людей у Голлівуді, не отримав справедливого суду. Четверо суддів написали, що пана Вайнштейна судили не лише за злочини, у яких його звинуватили, а натомість за більшу частину його минулої поведінки.

Рішення було прийнято одним голосом більшості жіночої колегії суддів, яка в лютому провела бурхливі публічні дебати щодо справедливості початкового судового розгляду.

Вайнштейн був засуджений за зґвалтування акторки-початківці Джессіки Манн у готелі DoubleTree у 2013 році, коли їй було 27 років, і за примушування до орального сексу колишнього асистента виробництва Мімі Хейлі, якій тоді було 28 років, у його квартирі в 2006 році.

Вайнштейна визнали винним у сексуальному насильстві над 100 жінками, а також у нападі на двох із них у справі в Нью-Йорку.

"Це несправедливо по відношенню до тих, хто пережив це", - сказала актриса Ешлі Джадд, перша актриса, яка виступила зі звинуваченнями проти Вайнштейна, повідомляє Джоді Кантор з NYT. «Ми все ще живемо в нашій правді. І ми знаємо, що сталося».

Нагадуємо, що кейс Вайнштейна започаткував рух #MeToo проти сексуального насильства, який радикально і не зовсім однозначно змінив світ. Наприклад, у сучасних корпораціях не є незвичайною практика, коли чоловік-начальник відмовляється бути один-на-один на нараді із жінкою-підлеглою і вимагає присутності свідка про всяк випадок.

[Wednesday]

Симона Коссак (1943-2007), польський біолог, еколог, письменниця, кандидат лісових наук і безкомпромісний активіст природоохоронної діяльності

Її називали відьмою, тому що вона спілкувалася з тваринами і мала ворону, яка крала золото і нападала на велосипедистів.

Понад 30 років вона провела в дерев'яній хатині в Біловезькій пущі, без електрики та води. У її ліжку спала рись, а під одним дахом з нею жив приручений кабан.

Вона була науковцем, екологом, автором фільмів та радіопередач.

Вона також була активісткою, яка боролася за захист найстарішого лісу Європи.

Симона вважала, що треба жити просто, близько до природи.

Серед тварин вона знайшла те саме, чого ніколи не зустрічала у людей.

[Wednesday]

Ось такі вони, IT consultants  .

[Wednesday]

Картина називається "Розповідь, як пройшло побачення".

Мама захоплено вислуховує розповідь доньки, розпитуючи про кожну деталь, а батько підозріло прислуховується .

В коментах питання, а чому мама виглядає так молодо. Та тому що в ті часи жінки виходили заміж рано і мамі може бути не більше 35 років.

[Wednesday]

   

https://www.facebook.com/reel/1533139310964821

[Wednesday]

А в Україні що, не те? Чим це відрізняється від того, що описує про своє життя Чок Кекс?

https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=1140761.msg27927058#msg27927058

Навіть і у "сучасних" суспільствах є чоловіки та жінки, які не на помийці себе знайшли, які цінують і себе, і своїх партнерів і живуть своє життя у відповідності із своїми цінностями.

ПС. Я сумніваюсь, що релігійний чечен у даному випадку піде з такою жінкою.

[Wednesday]

Цікаво, а яка в неї колекція вібраторів?

"Ви знаєте, як то кажуть, накипіло. Мені майже 40, а за останні 8 років я так і не зустріла свого чоловіка, свого мужчину ... Що не так?

Я доросла, усвідомлена, приваблива, жіночна, вишукана, сексуальна, з гарним почуттям гумору ... але що не так?".

Лінк

Насправді, якщо серйозно, shit happens to good people, і з цим нічого не поробиш.

Треба не здаватися і продовжувати пошуки - але і не кидатися на що попадя і тримати власний стандарт.

[Wednesday]

Саме так і я це знаю по собі.

Зі мною витримують лише ті, у кого адекватна самооцінка і checked in ego.

Решта рано чи пізно зливається і я навіть маю на увазі не романтичний контекст, а просте віртуальне спілкування .

Лінк

Тепер мені зрозуміло, чому М-3 докотився до того, що навіть мірявся зі мною розміром джинсів . Цього до нього не робив жодний інший чоловік  .

[Wednesday]

Це тепер в Україні такі моральні та інтелектуальні цінності?

Порноактриса повчає молодь про "успіх" і посилає месиджі, що вчитися не потрібно, бо можна "думати" вагіною, ротом і анальним проходом?

ПС. Можливо, Медведило was not wrong, коли написав, що вона тупо поюзала безногих бійців, щоб створити собі "ім"я".

І ось уже повчає (сподіваюсь, не за публічні гроші) молодих злопців та дівчат, як будувати успішну "кар"єру" всіма доступними частинами тіла (конвенційна сіра речовина is optional).

[Wednesday]

   

[Wednesday]

Потрапив на очі цей допис. Сумна, але правда.

Це типова риса українських жінок - жити для когось, для дітей, внуків.

А жити треба - для себе. Якщо ти сам щасливий, то і твої діти та внуки теж.

************************************************************************

Українка в усьому світі вже асоціюється не з національністю, а з професією

Галина Пагутяк, українська письменниця
ЖУРНАЛ "УНІВЕРСУМ", №5–6 (367–368), 2024

Вона лишає собі 50 євро на місяць для прожиття, а решту відсилає додому. Обмежує себе в усьому, ніколи не буває в музеях, не читає книжок, не подорожує. Ніколи не ходить до кафе чи ресторану. Довкола неї такі самі жінки, які вважають, що живуть заради дітей".

Ні, вона не збиралась сидіти в Італії 20 років ‒ думала, попрацює рік-два і повернеться. А потім ще рік, ще ... Спершу вона приїжджала додому на Різдво чи Великдень, потім не приїхала навіть на похорон матері й весілля доньки, аби не втрачати грошей чи навіть роботи. Врешті здоров'я підупало, їй захотілось вернутися, вона повернулася, але треба ж онуків вивчити. І виявляється, що в особняку, який вибудували за її гроші, не знайшлося для неї кутка. Донька і зять не працюють. Донька "працює" мамою, а зять не може собі знайти роботу з гідною зарплатою. Він не хоче гнути спину за копійки.

Коли вона приїжджає, діти налітають як сарана, чубляться між собою за пачку макаронів, забирають гроші й щезають, і вона знову мусить їхати така сама гола й боса, якою виїхала колись з України. Пенсії в неї нема, бо вона не платить податків у тій Італії, це надто великі гроші.

Чоловік спився (знайшов собі іншу). Сім'я розпалася давно, але жінка знає, що доки в неї шелестять євро в потаємному сховку на тілі, за них можна купити любов дітей та онуків, штучну, ясна річ, імітацію любові. І вона почуває себе берегинею, від якої залежить існування родини. Голос "а як же я?" вона заганяє в найтемніший куток підсвідомості. Вона виконує священний материнський обов'язок, хоча насправді прирікає своїх дітей на вічне утриманство, вони пожирають її життєві соки й енергію як глисти. І помруть від голоду, якщо вона перестане їх годувати. І що скажуть люди? Це її турбує найбільше. Уявні "люди" – це сусіди й колеги-доробкевичі.

Вона могла б на чужині розправити крила, піти на якісь курси, піднятись у соціальному ліфті, але двадцять років робить одну й ту саму роботу – прибирає, доглядає, миє посуд. Бо курси – це дорого, а у неї тільки 50 євро на місяць. Кожна зайва витрата викликає в неї правдиві муки – вона "погана" мама. Вона тут розкошує, а в Україні війна. Ні, вона не приїхала відразу ж після 24 лютого, щоб бути з родиною, але розповідає телефоном як плаче і переживає, і просить втікати. Але донька не хоче руйнувати свою родину, і залишати чоловіка. Та й росла вона як у теплиці все життя, під опікою, нічого не вміє і боїться життєвих труднощів. Вона не хоче, щоб її діти росли без батька, а їй довелося тинятися по чужих кутках. А мама живе в комірці, її працедавці будуть проти приїзду родини. Вони й так ошелешені, як можна утримувати на зарплатню доглядальниці 30-40 літніх дітей з сім'ями і зовсім не дбати про себе. Ви для них залишитесь чужорідним тілом не тому, що витрачаєте на себе не більше 50 євро в місяць, а, тому що не цінуєте свого життя, а отже, не здатні цінувати життя інших.

І не треба в мене кидати камінням за образу заробітчанок. Я змалювала лише класичний образ. Українка в усьому світі вже асоціюється не з національністю, а з професією. Є винятки, але типова картинка одна – довге перебування в чужій країні висушує серце, тобто деформує особистість. Колись у наших психологів та філософів дійдуть руки до цього феномену. А все починалось з бажання – доробитися. Бійтеся своїх бажань. Коли вони суперечать вашій сутності, то їх здійснює диявол, хоч вимолюєте їх у Бога. А Україна, куди ви боїтесь повертатися, така, якою зробили її ваші батьки й ви за ті двадцять чи більше років. Своїми інвестиціями в ремонти, особняки, авто, дорогі весілля, фальшиві дипломи, хабарі ви помножили заздрість, лінивство, безпорадність у суспільстві, і так удареному совком на всю голову. Зміни – не манна, з неба не падають ...

Проблема соціального сирітства вже вийшла на загальнодержавний рівень, і вона буде загострюватись, бо до неї додалась війна з нестачею робочої сили. І платять тут не магічними євро та доларами, а гривнями. А після війни нас чекає економічна криза, якій не зарадять ні "мама дасть", ні "тьотка передала", бо криза охопить увесь світ, і заробітчани будуть небажані. Це якщо війна не вихлюпнеться за межі України, а обмежиться тільки її руйнуванням.

[Wednesday]

Зараз на перших місцях в топ-списку найбільш популярних пісень в Suno.ai знаходиться пісня, що святкує незалежність, впевненість і силу жінки.

Ще й мелодія гарна!

Girl Power

https://suno.com/song/97586e7a-e63a-4f6a-9823-ddadd667fd02

Every morning, we rise and shine,
Gotta hustle, gotta grind.
In a world where the stakes are high,
We work twice as hard just to get by. (oh-oh)

They say it's a man's world, but we're here to change the game,
Breaking through the barriers, we're making our own name.

We work twice as hard, still they don't see,
The strength within will set us free.
No more silence, we take the lead,
Girl power, that's what we need (yeah-yeah)

Day and night, we give our all,
But recognition's still so small.
In boardrooms and the streets we walk,
Our voices rise, it's time to talk. (hey-hey)

They say it's a man's world, but we're here to change the game,
Breaking through the barriers, we're making our own name.

We work twice as hard, still they don't see,
The strength within, will set us free.
No more silence, we take the lead,
Girl power, that's what we need (yeah-yeah)

We rise, we fight, we stand our ground,
In every heart, a voice profound.
Together we'll break every chain,
In unity, we'll end this pain. (oh-oh)

We work twice as hard, still they don't see,
The strength within, will set us free.
No more silence, we take the lead,
Girl power, that's what we need (yeah-yeah)

Twice as hard, we'll make them see,
The power in our unity.
We'll rise above, we'll claim our place,
With every step, we'll change the pace. (oh-oh)

Girl power!

[Wednesday]

Той випадок, коли мама виглядає краще за доньку. Мамі 42 (у відео помилка), а доньці - 19.