Байден - Кращий Друг Рашки

[Wednesday]

Якщо хто не в курсі, то Бідон має довгу і глибоку історію облизування совка та рашастану. Ця тема висвітлить основні аспекти.

[Wednesday]

Джо Байден став сенатором США в 1972 році і відвідав СРСР через рік у 1973 році. Через шість років, у серпні 1979 року, він повернувся з офіційним візитом. Його метою в Радянському Союзі був Ленінград (місто, яке зараз називається Санкт-Петербург), і метою було переконати колег-американських сенаторів підтримати угоду про скорочення стратегічних озброєнь між США та СРСР.

Це був час, коли дві наддержави були переплетені в складних переговорах серед загального середовища недовіри, продиктованого холодною війною. Байден, однак, був сильним прихильником переговорів про обмеження стратегічних озброєнь між США та СРСР, які стали відомі як «SALT-II».

Враховуючи рівень взаємної недовіри між США та СРСР, переконати американських «яструбів» у необхідності підтримати ідею переговорів із їхнім ідеологічним ворогом було важким завданням, на яке тоді молодий Джо Байден мав намір піти.

«У 1979 році молодий Джо Байден був захисником контролю над озброєннями загалом і Договору SALT II зокрема. Мета полягала в основному в тому, щоб переконати сенаторів, що коливаються, підтримати договір, який був підписаний у червні, але чекав на ратифікацію в Сенаті», — сказав професор Пітер Кузнік, експерт з американської історії ХХ століття.

«Цікаво подивитися на роль, яку грав молодший і, очевидно, більш прогресивний Джо Байден на той час. Байден твердо вірив у міжнародні договори. Він хотів побачити глибоке скорочення ядерних арсеналів і звичайної зброї. Він прагнув розрядити напругу часів холодної війни», — сказав Кузнік.

Під час свого серпневого візиту Байден зустрівся з ключовими фігурами радянського політичного істеблішменту, включаючи радянського лідера Леоніда Брежнєва, прем'єр-міністра Олексія Косигіна та відомого радянського міністра закордонних справ Андрія Громико, серед інших.

Через багато років Байден згадав про свій візит 1979 року у промові, яку він виголосив перед російськими студентами Московського державного університету під час свого іншого візиту до Росії у 2011 році:

«Брежнєв тоді був «хворіший, ніж ми думали». Він вибачився, пішов із зустрічі раніше і передав її Косигіну, прем'єр-міністру Косигіну, який у своїй вступній промові сказав наступне – я цього ніколи не забуду – він сказав: «Перед тим, як ми почнемо нашу дискусію, сенаторе, давайте погодимося, що ми не довіряю тобі, а ти не довіряєш нам. І в нас обох є вагомі причини».

Радянська преса опублікувала коротку історію про поїздку Байдена до СРСР під назвою «Знайомство з Ленінградом». У статті в газеті «Правда» йшлося про візит Байдена на Піскарьовське меморіальне кладовище в Ленінграді.



«Ленінградцям людство вдячне за їх великий подвиг. Мир, який вони завоювали, має стати метою нашого життя», – цитує сенатора Байдена.

Байден знову відвідав СРСР у 1988 році як член Комітету Сенату США з міжнародних відносин. Одним із небагатьох свідчень того візиту Байдена, що залишився, є кілька чорно-білих фотографій, на яких він зображений із радянським міністром закордонних справ Андрієм Громико.


Сенатор Джозеф Байден (другий зліва) від штату Делавер, член Комітету з міжнародних відносин Сенату, голова Президії Верховної Ради СРСР Андрій Громико (другий справа) під час переговорів у Кремлі.

На фотографіях видно, як Байден широко посміхається, а Громико, відомий як стримана людина та жорсткий переговорник, виглядає досить похмуро, потискаючи руку сенатора.

[Wednesday]

Коли Радянський Союз розпався, Холодна війна закінчилася і Байден просунувся по політичній драбині, йому довелося мати справу з новою незалежною Росією на посаді віце-президента США в адміністрації Обами.

У перші роки адміністрація Обами запропонувала так звану політику «перезавантаження» у відносинах між Москвою та Вашингтоном, спрямовану на нормалізацію відносин США та Росії після російсько-грузинської війни в серпні 2008 року. З Байденом як віце-президентом обидва У 2010 році країни підписали важливий договір СНО, який регулює скорочення ядерних озброєнь.

У 2011 році віце-президент Байден відвідав Москву як емісар Обами, де зустрівся з президентом Дмитром Медведєвим і Володимиром Путіним, який тоді обіймав посаду прем'єр-міністра Росії.



Віце-президент Сполучених Штатів Джо Байден (праворуч) і президент Росії Дмитро Медведєв посміхаються під час зустрічі в президентській резиденції Горький під Москвою, Росія, середа, 9 березня 2011 р.

[Wednesday]

Байден провів необхідну підготовку до майбутнього візиту Обами в Росію, обговорив майбутнє «перезавантаження» американсько-російських відносин і перспективи членства Росії в СОТ, зустрівся з російськими та американськими бізнесменами і прочитав вищезгадану лекцію для студентів Московський державний університет.

Деякі російські інтелектуали також намагалися зрозуміти офіційну програму Байдена. Відомий експерт з міжнародних відносин і головний редактор журналу «Росія в глобальних справах» Федір Лук'янов опублікував статтю (російською), в якій виклав план Байдена запропонувати Володимиру Путіну малоймовірну посаду генерального секретаря НАТО.

За словами Лук'янова, під час свого візиту до Москви в 2011 році Байден мав запропонувати Путіну, який тоді був прем'єр-міністром Росії, престижну посаду в альянсі в обмін на військове втручання Росії в Лівії. Як би надумано не звучала ця теорія, автор сказав, що її підтвердили два незалежних джерела в Брюсселі.


Віце-президент Сполучених Штатів Джо Байден, праворуч спиною до камери, слухає прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна, ліворуч, у Москві, Росія, четвер, 10 березня 2011 р.

Як ми знаємо, Росія виступала проти військового втручання в Лівію, яке відбулося незабаром після візиту Байдена в 2011 році, і Володимир Путін, який повернувся на пост президента в 2012 році, ніколи особисто не згадував, що така пропозиція коли-небудь була зроблена.

З 2011 року Байден дедалі підозріліше ставився до намірів Москви та кілька разів критикував зовнішню політику Володимира Путіна, останнім часом назвавши Росію «найбільшою загрозою для Сполучених Штатів зараз» під час президентських дебатів у США 2020 року.

[Wednesday]

Байден безперечно працював на інтереси совка та рашки. Зокрема, відповідно до внутрішніх документів Радянського Союзу з переговорів SALT-2 у 1979 році, Джо Байден фактично сказав радянським учасникам переговорів не хвилюватися через американську риторику щодо проблем з правами людини. Насправді Байден також сказав совєтам, що Сенат насправді не піклується про європейську безпеку, а лише створює видимість турботи про неї. Володимир Буковський і Павло Стройлов розбирають депешу заступника начальника міжнародного відділу Комуністичної партії Радянського Союзу:

"На переговорах делегація офіційно не порушувала питання прав людини. Байден сказав, що не хоче «псувати атмосферу проблемами, які неодмінно можуть викликати недовіру в наших стосунках». Однак у перервах між сесіями сенатори передали нам кілька листів щодо тих чи інших «відмовників». ...

Неофіційно Байден і [сенатор Річард] Лугар сказали, що, зрештою, вони не стільки стурбовані вирішенням проблеми того чи іншого громадянина, скільки тим, щоб показати американській громадськості, що вони небайдужі до «прав людини». '. Вони повинні довести своїм виборцям, що вони «ефективно виконують свої бажання». Тобто співрозмовники прямо зізналися, що те, що відбувається, – своєрідне шоу, що їм абсолютно байдужа доля більшості так званих дисидентів.

У тій же розмові Байден попросив нас забезпечити, щоб звернення сенаторів з цих питань не залишалися без відповіді – навіть якщо ми просто відповімо, що лист отримано, але ми нічого не можемо зробити".

«Відмовниками» були радянські євреї, які подали документи на виїзні візи до Ізраїлю чи Заходу, але отримували відмову, як правило, за сфабрикованими звинуваченнями. Багато людей, можливо, не пам'ятають, що Радянський Союз не дозволяв людям залишати свій «робітничий рай», а це означало, що ті, хто хотів виїхати, мусили втекти під час подорожі під фальшивими приводами або переконати Радянський Союз, що їм буде краще без них. Радянський Союз продовжив російську традицію переслідування євреїв, і «відмовники» стали причиною великої міжнародної суперечки.

Коли делегація поїхала на ці переговори щодо SALT 2, особливо демократи, вони підняли багато галасу про те, щоб притягнути Радянський Союз до відповідальності за їхні порушення прав людини. Якщо цей документ точно відображає дискусії, то Байден і Річард Лугар зрадили відмовників і свою власну риторику в особливо цинічний і бездушний спосіб. Байден навіть описав найкращий спосіб для Радянського Союзу вирішити цю проблему таким чином, щоб звільнити всіх від неї.

[Wednesday]

Погоджуюсь з кожним словом.

У світлі публічного обміну компліментами та накопиченої інформації про їхні реальні дії позиції двох головних кандидатів на президентських виборах США можна подати у вигляді драматичного розмаїття між словами та справами кожного з них.

Байден:

на словах – робить про Путіна і путінську Росію дуже жорсткі, іноді навіть образливі заяви;
насправді – щодо Путіна та його режиму раніше проводив політику умиротворення, нині – проводить політику заохочення агресії:

- до початку широкомасштабного вторгнення до України:

• знімаючи санкції;
• виводячи американські кораблі з Чорного моря
• виводячи військових радників з України
• виводячи посольство США з Києва
• проводячи інформаційну кампанію на де-факто запрошення Путіна атакувати Україну
• посилаючи Бернса до Москви домовлятися з Путіним про «правила війни» проти України
• заявляючи, що «мале вторгнення в Україну – це не агресія».

- з початку широкомасштабного вторгнення в Україну:

• Затримуючи, обмежуючи масштаби, не надаючи жертві агресії найважливіших видів озброєння, включаючи літаки, танки, далекобійні ракети
• Забороняючи ЗСУ завдавати ударів по території Росії
• Зупиняючи операції ЗСУ у критичні для режиму Путіна моменти (під час пригожинського заколоту)
• Затримуючи, обмежуючи, потім суттєво скорочуючи військову допомогу Україні, а останні два місяці – повністю її блокуючи.

Трамп:

- на словах – висловлюється про Путіна дуже компліментарно, каже, що завжди «лагодив» з ним, стверджує, що й тепер зможе з ним домовитися, публічно не допускає образливих висловлювань на адресу Путіна;

- на ділі:

• Скасував обамівське ембарго на постачання зброї Україні
• Включив Україну в систему НАТОвських маневрів
• Проголосив Кримську декларацію про відмову уряду США будь-коли визнати путінську анексію Криму
• Розгромив підрозділ ПВК «Вагнер» у Сирії
• Забезпечив скорочення кількості вбитих українських військових по лінії зіткнення на Донбасі порівняно з президентством Обами у 16 разів
• Вперше на постійній основі розмістив штаб дивізії (тепер – V американського корпусу) та передові американські частини на території Польщі
• Після катастрофічного скорочення за часів Обами збільшив військові витрати країн НАТО на 139 млрд. доларів. дол. (США – на 61 млрд. дол., європейських членів НАТО – на 56 млрд. дол.)
• У розмові з Путіним у разі нової спроби агресії обіцяв «вдарити по Москві»
• Під час нинішньої передвиборчої кампанії неодноразово заявляв, що не допустив би путінської агресії проти України
• Попередив, що не дозволить Путіну загрожувати застосуванням ядерної зброї
• У разі приходу до влади планує зупинити війну «за 24 години»
• Якщо ж «Путін відмовиться від угоди», то обіцяв дати Україні «дуже багато [зброї], так багато, скільки вона ніколи не отримувала»
• Одним своїм зауваженням на передвиборному мітингу розгорнув громадську думку в європейських країнах, думки експертів та позиції політиків у бік радикального збільшення військових витрат та перегляду всієї концепції оборони Європи.

За Байдена господар Кремля отримав безпрецедентну свободу своїх агресивних рук.

За Трампа, саме за Трампа і тільки за Трампа Путін-вовк на 4-річний термін перетворився на Путіна-вівцю.

Іншими словами, позиції двох головних кандидатів на президентських виборах США можна підсумовувати у вигляді двох прямо протилежних відповідей на класичне російське питання: Вам шашечки чи їхати?

Відповідь Байдена: шашечки.

Відповідь Трампа: їхати.

Не дивно, що Путін, який чудово розуміється на тому, ким саме є насправді обидва головні кандидати на пост президента США, і як саме намагається дезінформувати громадськість пропагандистська машина, що майже монопольно діє на Заході, щиро, усвідомлено, недвозначно, послідовно і безпомилково – для себе. і для продовження своїх нинішніх та здійснення нових кривавих агресій – обирає Байдена.