Carpe Diem. Seize the Day. Лови Мить. Екзистенційно-Побутова Тема

[білий хорват]

Інженер - це круто , не те, що шльопати код в андроїді або ще яка чухня .

[Wednesday]

До речі, я маю сертифікат по Object-Oriented Programming. Скажем так, його було варто здобути, щоб зрозуміти, що то не моє  .

[Wednesday]

А ніколи не хотілося познайомитися не з бакалавром, а з таким собі шляхетним збуєм, зірвиголовою, сучасним Робін Гудом?

Сорі, якось пропустила. Ось в мене той знайомий, з яким ми все ще підтримуємо зв"язок - в основному обмінюємося вітаннями до Різва, був таким типу ребел. Він робив докторський дисер, але постійно мутив різні речі (тут в декого це процес довгий). В нас не були романтичні відносини, але просто дружні і нам було добре разом. Ходили на ланч, погуляти чи в кіно. Він був одним із трьох чоловіків, яких я запросила на перший День Подяки до себе додому (ото тоді на Єрмачці декого бомбило).

Ще був один, член богемної тусовки. Тусив з моделями, співаками різними. Я йому не підходила і він мені теж, і я пару раз з ним десь чи на ланч сходила, чи прогулятись. Я і вже було забула про нього, а якось наступило перше січня і він із самого ранку телефонує привітати мене з Новим Роком.

Був один старший чувак, з яким я теж познайомилась через каву. Я його серйозно не сприймала, бо він був розлучений, але з ним було цікаво поспілкуватись, бо він був ну ... такий, як добре настояне вино. Refined, з гарними манерами, елегантний і в принципі порядний. Йому зі мною, напевно, теж було цікаво, бо ми з ним просто розмовляли і годинами. Але з часом розійшлися - кожен пішов далі по дорозі життя.

Зовсім відірвані мене ніколи не цікавили. Я їм теж не була цікава - надто prim and proper.

[Wednesday]

Уявляю собі сцену

Я приходжу на каву, а мені задають питання з прикладної механіки.

 

Ти би хоть попереджала, щоб брали з собою ручки і листочки для проходження тесту.

Нє, питання були ще на ступені аськи ДО прийняття рішення про вихід на каву  .

Я завжди наполягала на покупці своєї кави.

Одного разу я прийшла на каву і чувак виявився не дуже, як я сподівалась. Але я йому сподобалась, бо він як джентльмен наполягав на тому, щоб купити каву мені. А я почувала себе винною і типу - та ні, it's ok і навіть запропонувала купити каву йому  .

[Wednesday]

Якщо з цим проблем нема, особливо з підбором іграшок для дітей, то що придбати чоловікові цього року, поняття не маю. В нього все є.

Чоловікам форуму: якби ви мали можливість попросити матеріальний подарунок у Санти, що б ви для себе обрали?

Коротше, є такий iconic Canadian brand Roots - в "корінних" канадців він досить популярний і я б не сказала, що дешевий.

Так що в мішок від Санти для чоловіка піде:

Мені більше подобався синій варіант, але в його розмірі розібрали. Сірий - класика.



І це трохи аляпувате, але на кожний день піде як для колишнього хокеїста  .



Дякую тобі, Господи, за розпродаж  .

[Wednesday]

Тут цікавляться, що носять в Канаді зимою, щоб було тепло.



Дивлячись, на яку погоду і в якій ситуації. Якщо в машину, то легкий пуховик з натуральним пухом.

Якщо в публічному транспорті і треба бути на вулиці довго, при великих морозах теплі куртки, що прикривають стегна, для чоловіків (типу парки), а для жінок - пуховики різної довжини.

Якщо невеликі морози, то легші пуховики і куртки.

При дуже великих морозах вдягають також лижні штани, додаткові колготки під штани, а чоловіки - кальсони.

Непоганої якості пуховик (навіть довгий) з натуральним чи синтетичним "пухом" можна купити в магазинах типу Віннерс в районі 200 доларів, а то і дешевше. Часто це будуть брандові речі.

Також, популярними є бранди типу Helly Hansen, Columbia, The North Face,Eddie Bauer.

В цих магазинах також продають зимовий одяг:

https://www.sportchek.ca

https://www.atmosphere.ca

https://www.thebay.com

Якість - в залежності від того, кому що треба. На цих сайтах можна почитати відгуки.

[Wednesday]

Нарешті все закуплене для новорічних подарунків на Україну прибуло.

Це піпець ! Я навіть не знаю, чи вміститься все це добро в один ящик

Ляльки, звісно ж, залишаються  .







Мої родичі дуже люблять місцевий рамен, місцеві чаї і чіпси. А рожевеньке - парфум (мені чоловік подарував такий і він мені дуже сподобався, то я вирішила такий же подарувати близькій людині).



Ще ось таке шоколадне поліно від шоколатьє (ЛОЛ - насправді ні, з місцевої шоколадної фабрики) - ще з коробки не дістала. З шоколаду вилите поліно (Yule log), а всередині різні цукерки. Я замовила варіант з темного шоколаду, він корисніший.





Було навіть селфі на фоні, але я вирішила не постити з міркувань гуманізму .

ПС. Переживаю, що через блокування кордону пакунок можуть не доставити вчасно  .

[Wednesday]

Щось таке писали в соцмедіа, що сьогодні якийсь день сексу (не знайшла). Але те, що запальні калгарійці гарно полюбили ковбоїв з Даласа (рахунок 4:3), це факт!

Автентичне фото просто з центру подій .

[Wednesday]

Також відправили пакунок. Якось вийшло, що нарахувало аж 28 кг, але сама вага була менше 25, а авіапересилка - 10 доларів за кг! Вийшло майже 300 доларів на одну пересилку .

І ще невідомо, чи доїде в зв"язку з подіями на кордоні (хоча персонал казав, що їх вантажі пропускали).

[Wednesday]

Не буде в мого чоловіка худі на Крістмас  . Вендор повідомив, що ці худі розкупили і катма  . Канадське зубожіння, май есс

Мені більше подобався синій варіант, але в його розмірі розібрали. Сірий - класика.

[Wednesday]

Про парки Canadian Goose. Вони досить дорогі і в деяких сегментах населення (азіати) вважаються престижними. В новинах:

Поліція у Вашингтоні, округ Колумбія, закликає жителів, які володіють одягом Canada Goose, купувати AirTags, оскільки злодії націлені на викрадення цього одягу.

Департамент також рекомендував AirTags для транспортних засобів для боротьби зі зростанням кількості крадіжок автомобілів у місті.

Злочинність у місті настільки вийшла з-під контролю, що минулого місяця мер округу Колумбія Мюріел Боузер оголосила про програму надання безкоштовних бірок для мешканців певних районів, щоб вони могли їх одягати на свої транспортні засоби.

Тепер це не тільки автомобілі. Це одяг.

[Wednesday]

Коротше, є такий iconic Canadian brand Roots - в "корінних" канадців він досить популярний і я б не сказала, що дешевий.

Піпець, Рутс Барбі і досить симпатична!



З мордочкою латинос і не мішок кісток, а фігуриста







Але 56 доларів плюс податок на розпродажі (при ціні 70 баксів плюс податок) - та гори вона синім полум"ям!

[Wednesday]

Зараз шушенція тригернецця, як я хизуюсь своїм ситим життям  .

Яку б ви ляльку вибрали?

Таку:



чи таку:



Це одна і та ж лялька, тільки різного кольору губи і у першої більше аксесуарів. Друга на 10 доларів дешевша.

[Wednesday]

Ці вже в дорозі:

Люблю брюнеток і тим більше таких, що вміють шити, як я  :


Чорношкірі красуні:







А така сьогодні приїхала з Ібею:



А ще мене хтось там расисткою називав  .

[Wednesday]

Друга має точнісінько таку саму попу. Це не жирна, а такий тип фігури. Як у чорношкірих. Бачиш, Лампік, талія тоненька, а попа велика і стегна округлі.

Власне, мені саме такі і подобаються. Зараз це модно.

Раніше ляльки Monster High були сухоребрими.



Посередині найстаріші версії, з боків найновіші.



Навіть тіло в ляльок відтворює тренди у суспільстві .

[Сергій Чернівці]

Німці запалюють вогні. Майже зіги кидають .

Досить популярна співачка.
Ця пісня була довгий час в топі і в усіх чайниках)
Але--кацапка.Десь з Сибіру.
Тому й половина публіки там- кацапи.
пс.Хоча це довге питання-- ким вона себе вважає.(думаю німкою все-таки)

[білий хорват]

Ніколи не чула цієї пісні раніше і не знала про цю (очевидно) польську співачку.

Але цікава пісня, дуже в стилі 80-х, типу під Sade.

В чувака у відео шкіряна куртка, схожа на куртку мого екс (в якій він холодними листопадовими ночами приносив мені вкрадені в когось на клумбі троянди ).

А ти знала, що крадені, і брала?

[Wednesday]

Досить популярна співачка.
Ця пісня була довгий час в топі і в усіх чайниках)
Але--кацапка.Десь з Сибіру.
Тому й половина публіки там- кацапи.
пс.Хоча це довге питання-- ким вона себе вважає.(думаю німкою все-таки)

Так, виявляється, ця пісня ще з 2014 року.

Я подивилася у Вікіпедії, вона походить із родини чорноморських німців, які жили на території України і яких виселив у Сибір Сталін.

У Німеччину прибула з батьками у 4-річному віці і скоріше всього, виросла як німка.

З чорноморських німців багато відомих людей.

Пам"ятаєте фразу про "дітей Лейтенанта Шмідта" - він з них.

Як і Жана Фріске, російська співачка, що померла від раку мозку.

Як Кріс Айзек, відомий американський співак.

Як Хейлі Вікенхайзер, канадська хокеїстка (ці німці емігрували і з Волині, і з інших частин України, де раніше жили, і в США, і в Канаду).

[Сергій Чернівці]

Так, виявляється, ця пісня ще з 2014 року.

Я подивилася у Вікіпедії, вона походить із родини чорноморських німців, які жили на території України і яких виселив у Сибір Сталін.

У Німеччину прибула з батьками у 4-річному віці і скоріше всього, виросла як німка.

З чорноморських німців багато відомих людей.

Пам"ятаєте фразу про "дітей Лейтенанта Шмідта" - він з них.

Як і Жана Фріске, російська співачка, що померла від раку мозку.

Як Кріс Айзек, відомий американський співак.

Як Хейлі Вікенхайзер, канадська хокеїстка (ці німці емігрували і з Волині, і з інших частин України, де раніше жили, і в США, і в Канаду).

Ну да)
Або "казашські німці"—або "поволжські німці"
До речі вони всі себе більше німцями вважають аніж навіть звичайні німці)
І навіть мають на те право)

[Wednesday]

А ти знала, що крадені, і брала?

Ну не викидати ж їх було. Тим більше звідки були гроші у безробітного на той час 20+ річного хлопця у середині 90-х? Навіть у моїх батьків грошей не було. Пам"ятаю, як я сплю, а мама вранці приходить і питає, чи можна позичити грошей із моєї стипендії, тому що мені її виплачували, а батькам були постійні затримки.

Та і взагалі цікаві часи були. Я вже писала про це. Як я в 20+ рочків, коли мої однокласники давно були одружені і вже мали дітей, тільки відкрила для себе радощі походів на сільську дискотеку під час першого року навчання в аспірантурі .

Однієї жовтневої суботи мені і двом моїм подружкам - одна теж аспірантка, а інша колишня однокурсниця - встрелило в голову піти на дискотеку в сусіднє село (я жила на околицях міста, і там десь 2 km по трасі). Причому я особисто була в чоботах на каблуках - хоч і зручних . Зараз би я повторити цей подвиг навряд чи б змогла!

Приходимо ми, а на наз всі зразу так - раз! Тому що гарно вдягнені і найголовніше, свіжачок, нові обличчя. Ну ми почали танцювати - як зараз пам"ятаю, під оце.

Ну ми собі танцюємо, розважаємось і тут мєдлячок. Ми пішли під стінку і стоїмо. Підвалює до мене якийсь хмир і тягне танцювати. Я ввічливо кажу - дякую, не хочу. А він мене за руку і буквально суне за собою.

І тут підвалює ВІН. Каже - чого ти вчепився до дівчини, хіба не бачиш, що вона не хоче? І так почав розмовляти зі мною, а коли вже почався новий танець, то культурно запросив мене і я погодилась. І перше, що він зробив - взяв мою руку і переконався, що на ній нема обручки. Каже - ти не замужем? Кажу, ні.

Ну і потім він і ще два пацани, з якими познайомились мої подружки, взялися провести нас додому. Перед моїм будинком ми попрощались і дівчата залишились у мене ночувати, а хлопці пішли додому (а він попросив мій телефон).

Я, чесно кажучи, і забула про все це, але ближче до наступного вихідного він подзвонив і запросив погуляти. І так ми почали зустрічатись.

Коли я думаю, чи було б у нас якесь майбутнє, то у мене сумніви, тому що ми не дуже і спілкувалися як особистості.

Типово наші зустрічі закінчувалися годинами поцілунків на дивані, буквально до 3-4 години ночі. Коли він нарешті йшов додому і цілував мене на прощання, це розтягувалося ще хвилин на 20, тому що ми ніяк не могли відлипнути один від одного. Причому мені доводилося добряче задирати голову уверх, а йому нагинатися, бо інакше мій фейс впирався йому в груди . На другий день після таких побачень в мене були буквально спухлі губи . І цей запах шкіряної куртки, який імпринтнувся в моїй пам"яті як запах бажання, запах чоловіка.

Мої батьки довіряли мені, але татові це не подобалось, бо він вважав, що він мені не рівня. І почав мені докоряти, що пора з цим закруглятися і щоб я не морочила хлопцю голову. На що мама сказала - вона ж не завтра заміж виходить, хай позустрічається, набуде хоч якийсь досвід  .

Це був простий сільський хлопець, який закінчив школу, побував в армії і вже пізніше почав типу займатися перепродажем валюти. Подружка моєї сестри зустрічалася з його родичем, тому ми всі часто проводили то новий рік разом, то ще якісь івенти. Він ставився до мене з повагою і ніколи не намагався змінити статус кво. Думаю, в нього були серйозні наміри. Але він комплексував, що ми різні за соціальним статусом, і через певний час так і сказав і зник з радарів.

А через десь рік я була здивована отримати від нього телефонний дзвінок, де він сказав, що думав про мене і хотів би почати все спочатку. Але я вже moved on, і хоча в мене нікого не було, я сказала, що мені більше не цікаво.

Потім я переїхала в Канаду і почала нове життя, а він одружився. І на жаль, помер в дуже молодому віці від інфаркту :(.

В період, коли ми не зустрічалися, одного листопадового вечора пролунав дзінок у двері. Моя сестра вийшла на вулицю і не знайшла нікого і нічого, крім пучка троянд. І записки, де з плямками крові від шипів були написані побажання щастя.

Всі зробили висновки, що це було для моєї сестри, яка була набагато більш популярна.

Але за стилем тих троянд  і месиджем того послання, цілком можливо, вони призначалися для мене.