Питання до юзера Вело

[абабагаламага]

Дякую за добрі слова, ви мене переоцінюєте. А галамага то унікальний дятел, запам'ятав в темах про ДТП на  ФУПі.

Вело - 100% не унікальний, а широко розповсюджений.   ;D

[білий хорват]

Дякую за добрі слова, ви мене переоцінюєте. А галамага то унікальний дятел, запам'ятав в темах про ДТП на  ФУПі.

О, я також полюбляю теми про ДТП.

А що там було?
Галамага не знає ПДР?

[Franchuk]

Якраз далеко не тупиздень і навпаки дуже розумний. Бо так вміло та мистецьки маніпулювати тупиздні не здатні.

Коли людина має розвинутий інтелект, то це ще не значить, що вона розумна.
Для такої людини в нашій мові є інше слово - хитра людина,
воно сютабельне в тих випадках, коли вона використовує свій інтелект із злочинною метою.
Розумна людина НІКОЛИ не використає свій інтелект задля зла,
і це відомо з ну дуже давніх давен.

[абабагаламага]

О, я також полюбляю теми про ДТП.

А що там було?
Галамага не знає ПДР?

Галамага ПДР знає, але довбнів, що права купіл, а єздіть нє купіл © не любить. А таких, що на дорогах, що на хвупах, що в айтіхах - пруд пруді. Вело - яскравий приклад.  Ггггг.

[абабагаламага]

Вашу тезу про те, що 60 відсотків жителів/громадян України російськомовні

Насправді не 60, а 73 відсотки, але не розсійськомовні, а постсовєтіки виду "какая разніца", а ці не є всі москаломовними, серед них і суржикомовні і навіть чисто україномовні, просто вони - так звані "реалісти", в їхньому розумінні. Чисто москаломовними є окупанти і їхні потомки, а також частина колаборантів-яничар, яких просто з дитинства так виховали. А це - десь біля 17%+.
Решта громадян України або двомовні або такими були, а зараз україноцентристнішають, або україномовні і суржикомовні.
Питання "російськомовності" штучно роздувалося і роздувається, відомо з якою метою - паразитування на цьому. Що там Вело з цього приводу писав я не знаю, але що б не писав, це штучно роздуте і не варте уваги. Українофобам не місце в Україні, вони мають бути позбавлені громадянства і впливу на політичне життя, інститут негромадян, як в країнах Балтії, - єдино правильне рішення.

[вело]

О, я також полюбляю теми про ДТП.

А що там було?
Галамага не знає ПДР?

та ні, там гірше. Була тема, про зіткнення на перехресті. Їхав мажор на червоний. Машина в лівій смузі пригальмувала, то він врізався в ту що їхала в правій. То цей галамага доводив, що постраждалий винен, теж мусив пригальмувати, бо сусід гальмував.

[Wednesday]

та ні, там гірше. Була тема, про зіткнення на перехресті. Їхав мажор на червоний. Машина в лівій смузі пригальмувала, то він врізався в ту що їхала в правій. То цей галамага доводив, що постраждалий винен, теж мусив пригальмувати, бо сусід гальмував.

Я ту тему не читала, але пам"ятаю, що була дуже довга.

В нас в Канаді є термін defensive driving - навіть більш просунуті водійські курси цьому присвячені. Суть в тому, що водій не просто повинен їхати за правилами, а постійно моніторити та передбачати можливі проблеми на дорозі, і використовувати різні стратегії, щоб уникнути зіткнення чи збиття. Наприклад, тримати достатньо велику дистанцію з машиною попереду, щоб якщо що, мати можливість притормозити, не тейлгейтити і так далі.

Може, пан галамага мав це на увазі?

[Wednesday]

Насправді не 60, а 73 відсотки, але не розсійськомовні, а постсовєтіки виду "какая разніца", а ці не є всі москаломовними, серед них і суржикомовні і навіть чисто україномовні, просто вони - так звані "реалісти", в їхньому розумінні. Чисто москаломовними є окупанти і їхні потомки, а також частина колаборантів-яничар, яких просто з дитинства так виховали. А це - десь біля 17%+.
Решта громадян України або двомовні або такими були, а зараз україноцентристнішають, або україномовні і суржикомовні.
Питання "російськомовності" штучно роздувалося і роздувається, відомо з якою метою - паразитування на цьому. Що там Вело з цього приводу писав я не знаю, але що б не писав, це штучно роздуте і не варте уваги. Українофобам не місце в Україні, вони мають бути позбавлені громадянства і впливу на політичне життя, інститут негромадян, як в країнах Балтії, - єдино правильне рішення.

В мене було просто питання, звідки взялося цих 60 відсотків, про які писав пан Вело.

Хай будуть хоч десятимовні, але яка користь з російської мови, якщо вона асоціюється і є мовою виключно одної країни в світі - Росії? Або ти вважаєш себе українцем і спілкуєшся українською, або ні. Етнічність, сімейний статус кво чи ще які інші нюанси не мають практичного значення - це свідомий вибір людини.

І якщо вона прожила в Україні нну кількість років і ОСОБЛИВО якщо знає українську (багато ізичних знають її краще і у більш літературному вигляді, ніж деякі етнічні українці), це значить одне - вони свідомо не хочуть розмовляти українською. Як Плєшиве Пуйло нік Турчинов з Єрмачки, наприклад, чи той же Чепушило Медведило.

[Wednesday]

Коли людина має розвинутий інтелект, то це ще не значить, що вона розумна.
Для такої людини в нашій мові є інше слово - хитра людина,
воно сютабельне в тих випадках, коли вона використовує свій інтелект із злочинною метою.
Розумна людина НІКОЛИ не використає свій інтелект задля зла,
і це відомо з ну дуже давніх давен.

Не погоджуюсь. Інтелект не є моральною категорією.

ІНТЕЛЕ́КТ, у, чол.

http://sum.in.ua/s/intelekt

Розум, здатність людини думати, мислити. Енгельгардт, який зобов'язаний згадці в історії лише своєму «крепостному человеку» [Т. Шевченкові], саме таким чином увічнив свою тупість, користолюбство і певну відсутність будь-яких ознак людського інтелекту (Слово про Кобзаря, 1961, 34); Моя душа палала, а інтелект вишкрібав всі знання, що принишкли в клітинах мозку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 23);
//  Рівень розумового розвитку. Високі вимоги до інтелекту героя сучасної драми — це вимоги самого життя (Мистецтво, 1, 1958, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 35.

Інтелект можна застосовувати і для добрих, і для поганих справ. Є навіть вираз - злий геній. Багато вбивць та інших аморальних істот з деформацією особистості (нарцисисти, соціо- і психопати) часто високоінтелектуальні.

"Хитрий" і "розумний" не ідентичні, тому що "розумний", так само, як і "інтелектуальний" - нейтральне слово. А "хитрий" якраз використовується в основному в негативному контексті.


РОЗУ́МНИЙ, а, е.

http://sum.in.ua/s/rozumnyj

1. Який має ясний розум (у 1, 2 знач.). Настя.. розказує, який він звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить, який то він розумний, неначе письменний (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 54); Розумну й добру жінку маю, сказав я собі, прочитавши лист (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 157); — Ти чоловік розумний, тебе не дурно вибрали на кошового. Розтлумач мені, для чого ми живемо? (Олександр Довженко, I, 1958, 230);
//  Тямущий, кмітливий. Розумна була [Галочка]: що не вздрить, усе переньме [перейме] і кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 312); Бійцям незвично було бачити неписьменним юнака двадцяти років, розумного, працьовитого і безперечно здібного (Олесь Гончар, III, 1959, 343);
//  Який має освіту; письменний, грамотний. [Грицько (дивуючись):] От що воно значить — розумний чоловік, освічений чоловік! Все він знає, все він розбирає, до всього доскіпається (Панас Мирний, V, 1955, 182);
//  Який має великий життєвий досвід, знання. Тихон Брус був старий чоловік, розумний на усе те село, де жив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 122); Стара була розумна людина, багато років прожила на світі, багато бачила на своєму віку, багато дечого чула про людей (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 406); Мені казав розумний садівник: «Коли ти пересаджуєш ялинку, Відзнач північний і південний бік І так сади: ростиме добре й гінко..» (Максим Рильський, III, 1961, 177);
//  розм. Слухняний, розсудливий (про дітей). — Попенко буде мене кликати до себе, я не піду за ним, а прямо — у школу. Там буду тихо сидіти, учителя буду слухати. — Добре, добре, Петрусю. Ти в мене розумний хлопчик (Панас Мирний, I, 1954, 322); — Розумну дитинку, Химо, маєте, — заздрили їй молодиці (Яків Качура, II, 1958, 21);
//  Який виражає розум. Ні гарна, ні погана [панна Гризельда], але яка величність в її постаті! Які розумні в неї очі! (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 39); Де не піду я, всюди твій Розумний, любий погляд сяє (Леся Українка, IV, 1954, 106);
//  Вправний, умілий (про руки, пальці). Вийшли люди за врожай змагаться. Веселить розумні руки праця (Максим Рильський, III, 1961, 69);
//  Який швидко сприймає, засвоює що-небудь (про тварину). Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю.. Розумна була животина: зараз прибігла, зачувши хазяйський посвист (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 135); Як гостро свистить гострокрила. Примхлива, одважна, бездумна, безумна, Розумна, як світ і життя, Ластівка! (Максим Рильський, II, 1960, 23);
//  Який виражає слухняність, вірність людині (про тварину). В розчинені двері зайшов кудлатий пес, став на порозі і вставився розумними очима на господаря (Петро Панч, В дорозі, 1959, 50); Її перен. Який діє розумно, як людина (про машину). Космічний корабель — дуже розумна машина. І ці розумні машини створили наші радянські люди (Радянська Україна, 22.VIII 1962, 2);
//  у знач. ім. розумний, ного, чол.; розумна, ної, жін. Людина з розумом. З розумним поговори, то розуму наберешся, а з дурним, — то й свій загубиш (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 325).
Дуже розумний, ірон. — дурний, розумово обмежений. Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 394); Який розумний!; Яка розумна!; Які розумні! у знач. виг. — уживається при вираженні обурення з приводу чого-небудь. — Ви нам дайте половину пасіки, половину овець та свиней, — сказав Карпо, — Овва, який розумний! Забери ще половину котів та собак! — кричала Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 356); Яка розумна! Хіба це панові нічого більш і писати, як про твого чоловіка..? (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Гнида аж скипів. — Іч, ви які розумні! А який же дурило крадене та в скриню покладе? Зна ж, що труситимуть! (Андрій Головко, II, 1957, 155).
♦ Розумна голова: а) наділена розумом голова. Розумна голова багато волосу не держить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 319); б) кмітлива, тямуща людина. Коваль, — той не дуже любив говорити.. І хитне головою на Цигулю — слухайте, мовляв, що он розумна голова каже (Андрій Головко, II, 1957, 253).

2. Який керується розумом, виконується з розумом (у 2 знач.). Ще з того часу, як він почав ясніше формулювати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці стала для нього безпремінною умовою життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 222); Зразу ж впадала в око культурна обробка землі і наслідки розумного господарювання (Юрій Смолич, I, 1958, 55); У Радянському Союзі.. ті народи, що за царизму перебували в стані темноти і злиднів, будують пліч-о-пліч з народами-братами нове, розумне, красиве, вільне і заможне життя (Максим Рильський, IX, 1962, 114); Оплата по праці — одне з корінних питань господарської політики, яке вимагає до себе особливої уваги, розумного економічного підходу (Комуніст України, 7, 1963, 25);
//  Проникнутий розумом; змістовний (про книгу, твір). Послав я тобі 10 Кобзарів і дуже, дуже розумну книжечку для Прісі (Тарас Шевченко, VI, 1957, 209); Поезія М. Рильського, перш за все, розумна, мисль поета присутня в кожному рядку, в кожній картині і явищі (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 12);
//  Який містить у собі здоровий глузд, слушні думки і т. ін. — Ходім, ходім! Це розумна рада! — згодилась громада, подаючись до Тиховичевої квартири (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 202); — Велика людина — Гарібальді, — палко сказав Шевченко.. Адже ж лише він разом з Мадзіні наважився оголосити такі розумні закони й накази, як скасування світської влади римського папежа [папи] (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 463); Соціалізм запропонував людству єдино розумний принцип відносин між державами в умовах поділу світу на дві системи — принцип мирного співіснування держав з різним соціальним ладом, висунутий В. І. Леніним (Програма КПРС, 1961, 51);
//  Практично корисний; доцільний. Під правильним режимом харчування слід розуміти.. розумний розподіл їжі протягом дня, відповідну черговість страв, своєчасне споживання їжі і створення добрих умов для її споживання (Українські страви, 1957, 12); Розумне використання машин для побутових потреб стає однією з актуальних життєвих проблем (Комуніст України, 7, 1962, 38); Її Мудрий, хитрий. Моторна воля десь ходила, У долі ласки добула, Мене старого звеселила, Розумну загадку дала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 199);
//  Який свідчить про освіченість, ученість. А він розумною та поважною розмовою обвороже молодого пана або старого батька з матір'ю та тоді вже і розсипає, мов горох, свої поцілунки (Панас Мирний, III, 1954, 283); — Ричить [медвідь], мов розгніваний п'яниця, що не може сказати слова розумного (Іван Франко, IV, 1950, 26);
//  у знач. ім. розумне, ного, сер. Те, що відзначається змістовністю, доцільністю. — Що я, — каже [Карпо], — почую там [на вечорницях] розумного, чого навчуся?.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 297).
Розумна річ — що-небудь сказане, зроблене з розумом (у 2 знач.). Розумну річ приємно й слухать (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 323); Гості сміялися, а Стась чванився, неначе він і справді зробив дуже розумну річ (Нечуй-Левицький, II, 1956, 39); Сіяти розумне, добре, вічне див. сіяти.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 844.Ком

ХИ́ТРИЙ, а, е.

http://sum.in.ua/s/khytryj

1. Який для досягнення чого-небудь діє непрямими, обманними шляхами; підступний, лукавий. Хоч дурний, та хитрий (Номис, 1864, № 2979); [Василь:] А Степанида хитра! Як тільки зустрінеться, то, мов наумисне, моргає на мене (Марко Кропивницький, II, 1958, 116); На людську думку, Яків не був дуже мудрий, тільки був він хитрий (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 134); — В такому ділі кожний своєї вигоди мусить шукати. А як же інакше? І Тимофій недарма помінявся зі мною. Він таки хитрий: знає, що панська земля тепер виробилася, гіршою стала, аніж Денисенкова (Михайло Стельмах, II, 1962, 23);
//  у знач. ім. хитрий, рого, чол. Той, хто для досягнення чого-небудь може діяти непрямими, обманними шляхами. Два хитрих мудрого не переважать (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 321); Тепер тільки розумний та хитрий здолає жити, а дурні мусять геть до крихти вигинути... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 112);
//  Який завжди знайде вихід, викрутиться з скрутного становища. Вибрешеться [Володко], відопреться в живі очі, вискочить із видимої загибелі. А хитрий: із-під стоячого підошву випоре! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 212); — Цей, Романко, в мене хитрий, хоч кого обдурить!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103);
//  Який виражає хитрість або свідчить про неї. [Цілюрик Шміт (ввіходить в хату. Се кругленький чоловічок, жвавий, мов живе срібло, обличчя в нього червоне та хитре):] Добридень, люди! (Леся Українка, IV, 1954, 249); Погляд її став неначе трохи хитрий, але в ньому світився розум (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 324); Чоловік був лисий, з маленькими хитрими очима (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 169); В очах його замерехтіла хитра усмішка (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 377);
//  Замаскований, прихований. Йде по сліду хитрім, петлюватім [петлястім] У вушанці простій чоловік (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 83); Загін уже виїжджає на шлях, а думки Софрона, мов нетля, товчуться в голові і ніяк не можуть знайти тієї хитрої доріжки, на яку б він міг повернути від бандитів (Михайло Стельмах, II, 1962, 196); Близькість ріки відчувалась особливо виразно.. тихим бульканням, коротким раптовим плюскотом, якимось шарудінням, схожим на чиїсь хитрі кроки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 230);
//  Який дістається, добувається нечесним шляхом. Тяжко, ох, як тяжко діставались йому десятинки. Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші, продавали чортові душу, він понадіявся на своє здоров'я, на свої руки і горду вдачу (Михайло Стельмах, II, 1962, 110); — Поздоровляю, Степане. Не думав, що так скоро прозрієш. Гадав, що довго блукатимеш по задвірках та хитрого хліба шукатимеш (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 207);
//  Який ґрунтується на неправді, несправедливості. — А в межову палату не скаржились? — Та що з того? Хитрий закон був для мужика: на оскарження давався тільки місяць (Михайло Стельмах, I, 1962, 273).
♦ Хитрий, як лисиця (лис) — дуже хитрий. [Микола:] То виборний Макогоненко; чоловічок і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця (Іван Котляревський, II, 1953, 29); — А цей — хитрий, як лис, — розмірковував Денис, тягаючи сюди-туди пилкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 243).

2. Який відзначається розумом, кмітливістю; розумний, мудрий. — Чортового батька покуре! — одказав гордо Пищимуха. — Він дума, що як він становий, то й хитрий; а я вам признаюся, що бувший волосний писар — хитріший від його! (Панас Мирний, IV, 1955, 384); Коли ми хочем подолать Природу, матір хитру, — Повинні сміливо літать Не за, а проти вітру (Максим Рильський, II, 1960, 308); Хитрий Жук зашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук. Носом тук — І згинув жук (Михайло Стельмах, V, 1963, 353);
//  Який потребує особливого розуму, проникливості, кмітливості. Білобокая Сорока.. Дуже загадочку хитру На хвості нам принесла (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 229); — З батальйонів повідомили, що німці застосовують хитру тактику, — сказав він, пересилюючи гуркіт канонади (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 209); Забачивши, що молодиці купою стали йому на дорозі й чекають, о. Василь хитрим способом хотів обминути ґаздинь, але вони посунули за ним (Гнат Хоткевич, II, 1966, 14); Всі глянули на Данюшу. А він, міцно, глибоко затягшися цигаркою, обвив себе сизим тютюновим серпанком і почав розгортати свій хитрий план (Андрій Головко, II, 1957, 69);
//  на що. Здатний на що-небудь. — А не діждуть насміятися з моєї дитини. Завжди вони були такі хитрі на витівки! — скипіла мати (Михайло Стельмах, I, 1962, 61).

3. розм. Зроблений, виконаний вигадливо, майстерно. При спорудженні двору будівельники не забули навіть про такий хитрий витвір, як співуча брама, що своїм скрипом мала попереджати хазяїна про некликаного гостя (Літературна Україна, 25.VI 1971, 2); Часто механік Кубелічек звертався до хлопців: — Це штука імпортна, — показував він якусь трубку чи хитру скобку, — але ми її зробимо (Микола Трублаїні, I, 1955, 135);
//  Який має складну будову, з вигадкою, секретом. — Ось дивіться, який хитрий механічний прилад для варення какао. Як би ви думали, скільки він коштує? (Гнат Хоткевич, I, 1966, 50); Почувши, що Кулик похваляється зробити якусь хитру зброю проти нас, Ілько заявив: — Вони можуть зробити цю зброю, у них там ціла майстерня (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 27);
//  Який відзначається складністю; заплутаний, витіюватий. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України! Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як господа слово (Тарас Шевченко, I, 1963, 63); Тиха така вона, нехитра ся мелодія.. Просто скомбіновані акорди, без хитрих модуляцій, а тим часом скільки почуття, скільки душі в ній, в сій простій, простенькій пісні!.. (Гнат Хоткевич, I, 1966, 53); — Може, каплуна зробити? — Каплуна, кажеш? Зроби, жінко. Дуже це хитра страва, — сміється Мирон (Михайло Стельмах, I, 1962, 380).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 64.Коментарі (0)
Про сайт · Покажчик · Навмання · Помилка · API · © 2018, Webmezha

[Wednesday]

Працює?

То він на роботі?

Працює не завжди означає на роботі. Можна працювати за покликом душі, або працювати, прополюючи лободу на городі, наприклад.

[вело]

Я ту тему не читала, але пам"ятаю, що була дуже довга.

В нас в Канаді є термін defensive driving - навіть більш просунуті водійські курси цьому присвячені. Суть в тому, що водій не просто повинен їхати за правилами, а постійно моніторити та передбачати можливі проблеми на дорозі, і використовувати різні стратегії, щоб уникнути зіткнення чи збиття. Наприклад, тримати достатньо велику дистанцію з машиною попереду, щоб якщо що, мати можливість притормозити, не тейлгейтити і так далі.

Може, пан галамага мав це на увазі?

дистанції звісно треба дотримуватись, це є в правилах. Ще є, що якщо попереду авто гальмує перед нерегульованим пішохідним переходом то треба теж гальмувати. А на перехресті, якщо їдеш прямо на зелений, в потоці, як можна передбачити. Той ще й значно швидкість перевищував.

[Wednesday]

В якому конкретному напрямку працює? Я особливо не відслідковую, а те що тупий, я протестував давненько, мій цілий список таких там лежить.  ;D  ;D   ;D

У напрямку просування зелених наративів. Я вважаю пана Вело не те що ботом (боти просто перепощують контент, як ото Тидищ), а умілим пропагандистом. Тому і кажу, що він розумний і робить це майстерно.

Але у нас за це не банять, пан Вело - і Ви, як будь-який громадянин України, маєте повне право декларувати і відстоювати свої політичні погляди у відповідності з Конституцією  :).

[Franchuk]

Інтелект не є моральною категорією.

100% Інтелект не є моральною категорією, а розум - є,
непорядна людина не може бути розумною - за
визначенням поняття розумності, оскільки в цю етичну
категорію невід'ємною складовою входить порядність.
Розумність мінус порядність буде очевидно хитрість.

[Wednesday]

100% Інтелект не є моральною категорією, а розум - є,
непорядна людина не може бути розумною - за
визначенням поняття розумності, оскільки в цю етичну
категорію невід'ємною складовою входить порядність.
Розумність мінус порядність буде очевидно хитрість.

Ну "інтелект" і є "розум" - ось саме визначення інтелекту має "розум" у собі. Та й формально:

РО́ЗУМ, у, чол.

http://sum.in.ua/s/Rozum

1. Здатність людини мислити, відображати і пізнавати об'єктивну дійсність. Розум — скарб людини (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 318); Коли наш розум має розвиватись і йти вперед, чому наше почуття має йти назад і приймати те, що відкинув давно наш народний гумор..? (Леся Українка, VIII, 1965, 245); [Ханенко:] Гарно, нічого й казати, Вмієш ти слова складати. Грає кров, а розум чахне (Іван Франко, XIII, 1954, 364); Народ вірить у те, що поступиться природа перед розумом людським, перед людською енергією... (Остап Вишня, День.., 1950, 12); Розум і почуття людини невіддільні одне від одного. І тому інтелектуальну сторону публіцистики не можна розглядати без зв'язку з емоціональною (Комуніст України, 6, 1967, 68);
//  з означ. Певний склад, характер мислення. — Ой, Іване,.. Хіба в тебе розум дівочий, що вповав на теперішнії часи, а що буде послі [потім], не подумав (Марко Вовчок, I, 1955, 26); Це був актор [М. Кропивницький] стихійного темпераменту і величезного аналітичного розуму (Збірник про Кропивницького, 1955, 324); В Адаменка був гострий розум, план.. бою цілком постав у його голові (Юрій Яновський, II, 1958, 253); Партійна організація оточує увагою й піклуванням новаторів виробництва, людей допитливого розуму (Комуніст України, 12, 1963, 63);
//  Загальний інтелектуальний розвиток, рівень пізнання, знань кого-небудь. Коли б той розум наперед, що потім! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 320); Якби наш панич мали Розуму доволі, То нічого їм би було Вчитися у школі! (Степан Руданський, Тв., 1956, 143); — Щоб машину скасувати, треба розуму та ще й неабиякого (Панас Мирний, IV, 1955, 245); Недарма в народі кажуть: «Хліб живить тіло, а книга — розум» (Вітчизна, 4, 1967, 169).
♦ Бистрий на розум див. бистрий; Бідний на розум — те саме, що На розум небагатий хто (див. небагатий); Братися за розум див. братися; Взятися (узятися) за розум — почати жити, діяти розумно, як слід. [Виборний:] Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже дівка, не дитя. — Кого ж ти дожидаєшся? (Іван Котляревський, II, 1953, 20); Чіпка пішов, Грицько з Христею завели розмову про його.. — Молодий був, дурний, а постаршав, за розум узявся, — одказує Христя (Панас Мирний, I, 1949, 355); Виживати (вижити) з розуму див. виживати; Держати (мати) розум у (в) голові (голівоньці) — бути розсудливим, розважливим. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовоньці, держи розум та ум добрий в своїй головоньці (Словник Грінченка); Мелашка не маленька, а коли зосталась у Києві, то вона мала свій розум у голові для того (Нечуй-Левицький, II, 1956, 339); Добиратися до розуму див. добиратися 1; Добрати [до] розуму — те саме, що Добрати діла (ума, толку, глузду і т. ін.) (див. добирати). Він і зараз ніяк до розуму не добере — хто б таки його [листа] міг [знайти]? (Андрій Головко, II, 1957, 143); Добрий розум див. добрий; Добувати (добути, доскочити і т. ін.) розуму — те саме, що Набиратися (набратися) розуму (уму-розуму) (див. набиратися). Хлопчика опекун [опікун] віддав у бурсу розуму добувати (Панас Мирний, I, 1949, 371); — Просте дуже діло, небого: така більшовицька політика — вчилися колись багачі, хай ще бідні розуму доскочать! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 93); Доводити (довести) до розуму: а) (кого) див. доводити; б) (що) те саме, що Доводити (довести) до пуття (до ладу) (див. доводити). — Не скупись, Овраме, — пристає Лушня: — ми тобі його [жито] вимолотимо, до розуму доведемо (Панас Мирний, I, 1949, 267); [До] розуму доходити (дійти) див. доходити; [До] розуму по доходити див. по доходити; Доходити (дійти) своїм (власним) розумом — самостійно осмислювати, усвідомлювати що-небудь. Карпо Свербивус.. дивився на все надто серйозно і намагався дійти до всього своїм розумом (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 344); Любить Іван Іванович до всього власним розумом дійти, руки свої докласти (Вечірній Київ, 2.XII 1971, 2); Дурний розум див. дурний; Жити своїм (чужим) розумом — дотримуватись у житті власних (або чужих) поглядів, переконань і т. ін. — Ти своїм розумом живеш?.. Але як? — закричав старий і сердито заворушив бородою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 76); — Нічого не скажу зараз. Бо нічого ще до пуття не знаю. А чужим розумом жити не хочу. Розберуся трохи в цьому сам, тоді й поговоримо (Андрій Головко, II, 1957, 502); З великого розуму, ірон, — необдумано, нерозумно; З дурного розуму див. дурний; З розумом: а) розумно, як слід (жити, робити і т. ін.). З хмелем треба з розумом жити (Номис, 1864, № 11455); — З Глибокої Долини теж є нам чому повчитися. Аби тільки з розумом. От перша наука така, братця, — що ждати треба ворога не тільки з-за горба із степу, а з-за кожного рогу (Андрій Головко, II, 1957, 328); б) (хто) тямущий, розумний. Новопризначеному голові троянівці були раді: хлопець молодий, з розумом, такий діло поведе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 25); в) (що) такий, як треба, як належить. — З розумом фата! — тріумфував Йон і ігриступивсь ближче до дівчини (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235); Зростати розумом див. зростати; [І] розуму не стає (не стало, не стане) у кого — не вистачав (не вистачило, не вистачить) у кого-небудь знань, уміння, здібностей. — Іди, тебе обрали на кошового!.. — Та в мене і розуму не стане на таке діло, — відступив трохи Кирдяга (Олександр Довженко, I, 1958, 234); Короткий розум див. короткий; Курячий розум — те саме, що Короткий розум (див. короткий). [Харитошка:] Наука говорить: у здоровому тілі — здоровий дух.. [Куць:] А я чув інакше: сила воляча, а розум курячий (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 436); Макітра розуму див. макітра; Мати свій розум — жити, діяти самостійно, дотримуватися своїх поглядів на кого-, що-небудь. Людей питай, а свій розум май (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 322); Набиратися (набратися) розуму (уму-розуму) див. набиратися; Наводити (навести) на розум див. наводити; Навчати добру і розуму див. добро; На розум кволий див. кволий; На розум навертати див. навертати; На розум небагатий див. небагатий; Наставляти (наставити) на [добрий] розум див. наставляти2; Не з твоїм (моїм і т. ін.) розумом робити що — у когось недостатньо знань, уміння, здібностей для здійснення чого-небудь. Не з її розумом, тонким та гнучким, руйнувати було ту башту кріпкої волі... (Панас Мирний, I, 1949, 399); Не повно розуму у кого — те саме, що Несповна розуму (див. несповна); Несповна розуму див. несповна; Питати розуму див. питати; Питатися чужого розуму — звертатися до кого-небудь за настановою, порадою, як жити, діяти і т. ін. Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 321); Повертати (повернути) [своїм] розумом див. повертати 1; Прикласти (приложити) розум — зрозуміти, збагнути. Кривоніс думав і не міг прикласти розуму, де б дістав її [Ярину] Єремія в поході? (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 285); Стояв-стояв пан Уласович довгенько і розуму не приложить, що йому теперечки на світі й робити! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 217); Природний розум — закладена від народження здатність людини мислити. [Батура:] Романюк дуже інтересна, я б сказав, колоритна постать. У нього великий природний розум (Олександр Корнійчук, Калин. гай, 1950, 43); Приходити (прийти) до розуму див. приходити; Розуми поїсти див. поїдати; Розумом високий хто — хтось дуже розумний. — Гордий, пишний і розумом високий гетьман! — подумав Петро (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 166); Розумом зрілий хто — хтось має великий життєвий досвід; мудрий. Перший Лелег серед всіх, нарешті, мовчання порушив, Розумом зрілий і віком (Микола Зеров, Вибр., 1966, 325); Розуму випитувати у кого — дізнаватися про чиїсь знання в якійсь галузі. — А ще як, Василинко, можна взяти добрий взяток [меду]?.. — Дядю, а ви не смієтесь з мене? Ви ж, десь-то, все знаєте, а в мене розуму випитуєте? — прокидається в дівчинки недовіра (Михайло Стельмах, II, 1962, 79); Розуму вчитися (учитися) — набиратися досвіду, уміння, знань. — Чоловік на те й родився, щоб весь вік, скільки живе, розуму вчитися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 214); Розуму не позичати кому — хто-небудь дуже розумний, тямущий. — Він і освічений, і говорить красно, та й розуму йому не позичати (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 406); Розуму палата див. палата; Розуму (уму-розуму) вчити (учити) кого — давати кому-небудь настанови, поради, як треба жити, діяти за тих чи інших обставин. Марта ще молода; ще Марту треба розуму вчить (Марко Вовчок, VI, 1956, 249); Хівря з серця почала Цаталцю бити — уму-розуму вчити, щоб мовчала,.. не в своє діло не лізла (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 113); Своїм розумом — самостійно. — Зметикуй своїм розумом: робітник тепер — господар життя (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 5); Старий (старечий) розум — здатність мислення і пізнання, як у старої людини. Хоч і молодий ще, а старечий розум має (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 320); Темний розум — здатність мислити, характерна для неосвіченої або розумово обмеженої людини. Тітки пороззявляли роти. Вони полякались, В них розум був такий темний, як і в сільських бабів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 68).

2. Те саме, що мислення 1. Розум.. є мисленням, яке свідомо чи несвідомо керується певними світоглядними принципами, певним баченням світу (Наука і життя, 7, 1971, 40); Активність розуму слід розглядати як органічний, нерозривний зв'язок його з цілеспрямованою діяльністю людини, з працею, з виробничими процесами (Микола Холодний, Вибрані праці, 1970, 404); Білява людина,.. схилившись плечем на стіну, метикувала. Її розум, як губка, хапав кожне слово Курбали і, поєднавши їх із тим, що знав раніш, уважно, обережно вибирав з хаосу цих всіх речень окремі моменти (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 280); [Гаврило:] Щоб витлумачити знак, який узрів я, велике напруження розуму і серця потрібне (Олександр Корнійчук, I, 1955, 230);
//  Нормальний стан мислення, психіки людини. А біс йому в обидва вуха Все шепче: «Утікай!..» І розум в голові покривсь чудним туманом... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 142); В його карих очах світився розум, в погляді промайнула тяма (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 268); Як мандрівник, що зібрався в дорогу, сіла [Тайах] до книжки.. Очі сумлінно читали кожне слово, кожний рядок, та розум був далекий від розуміння (Юрій Яновський, II, 1958, 143);
//  перев. з означ. Практичне, розсудливе мислення; розсудливість. Хоч він і говорив, що у нього все сім раз одміряно, але як людина тверезого розуму, він припускав, звичайно, можливість всяких ускладнень та несподіванок (Андрій Головко, II, 1957, 567); — Заспокойтеся. Вам потрібний холодний розум, на вас відповідальність за долю людей (Юрій Яновський, I, 1954, 200);
//  розм. Інстинкт тварини;
//  розм. Норов, характер поведінки тварини. Наче нитка в'ється [дорога] понад кручі.. Кінь гуцульський тут господар повний. Тут показує увесь свій розум (Іван Франко, XIII, 1954, 331).
♦ Брати (взяти, узяти) розумом над ким — перевершувати кого-небудь у здатності мислити логічно, правильно і т. ін. — А що ж Сомко? Хоть він і розумом, і славою узяв над усіма, да й йому не дають гетьмановати [гетьманувати] (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 56); Брати (взяти, узяти) [собі] на розум — мати на увазі, усвідомлювати, запам'ятовувати. [Конон:] Нам треба до того прислухатись та брати на розум. То люде вчені, котрі про все, що коїться промеж людьми, довідуються і записують у книги (Марко Кропивницький, III, 1959, 211); Про таке жіноче вередування слухав наш Пархім та й узяв собі на розум (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 473); Втрачати (втратити, губити, загубити, погубити, стратити, тратити, утратити і т. ін.) розум — позбуватися здатності ясно, чітко, правильно мислити, ставати психічно ненормальним. Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, де ж таки — ходить та й ходить.., як той Марко по пеклу (Юрій Яновський, II, 1954, 162); З ним ніхто не хотів сідати за стіл, тому що від чарки Псякревський губив розум (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 41); — Вона стратила розум, збожеволіла, — загомоніли молодиці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 359); [Орест:] Сам я, може, й не піду на риск,.. але коли мене захопить яка стороння стихійна сила, тоді я трачу розум! (Леся Українка, II, 1951, 28); Глузд за розум завернув див. глузд; Заднім розумом жити див. задній; Зайти за розум див. заходити; Замутити розум див. замутити; Затемнювати (затемнити) розум див. затемнювати; Затоплювати (затопляти, затопити) розум у чарці (горілці) див. затоплювати 2; Затуманювати (затуманити) розум див. затуманювати; Зашити розум див. зашивати; Збивати (збити) з розуму див. збивати; Звихнутий розумом (з розуму) див. звихнутий; Звихнутися розумом (з розуму) див. звихнутися; Зводити (звести) з розуму див. зводити; Здоровий розум — те саме, що Здоровий глузд (див. глузд). Всупереч живим фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про «відмирання народної творчості» (Максим Рильський, III, 1956, 142); Май розум! — уживається у знач. спонукання до мислення. Вгорі над кручею вибухає снаряд, і безсилі осколки хурчать над головою.. — Е, май розум! — гукає Хома, розважаючи всю роту, — куди ти стріляєш? Чого ти хочеш? (Олесь Гончар, III, 1959, 54); Не вашого (твого, його і т. ін.) розуму діло див. діло; [Не] при [своєму (своїм, доброму і т. ін.)] розумі — (не) в нормальному психічному стані. [Матушка гуменя:] Що то старий чоловік, що то при розумі доброму (Панас Мирний, V, 1955, 110); Він тоді був не при своєму розумі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 282); — Це дурний Тодосик, — догадався дід. — Від народження не при своєму розумі (Олесь Донченко, VI, 1957, 61); Паморочити розум див. паморочити; Повертати (повернути) [своїм] розумом див. повертати 1; Позбутися розуму див. позбуватися 1; Позводити з розуму див. позводити; Приходити (прийти) на розум див. приходити; Рішатися (рішитися) розуму див. рішатися; Розкидати (розкинути) розумом див. розкидати 2; Розум бог (господь, страх і т. ін.) відбирає (одібрав, відняв і т. ін.) кому; Розум десь дівся (одібрало і т. ін.) у кого, кому — хто-небудь втратив здатність нормально, логічно мислити. [Євдокія Корніївна:] Що це з тобою сьогодні сталося! Та нащо ж ти мене брав, коли в мене і ніс, яку чорногуза, і язик, як колода, і розум десь дівся? (Нечуй-Левицький, IX, 1967, 222); Тоді як іншим страх одняв розум, засліпив очі, Підпара не боявся нічого (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 97); Розум тьмариться (тьмарився, потьмарився, гасне, мутиться, туманіє і т. ін.) кому, у кого; Розум потьмарило (помутило) що кому, чий — хтось втрачає ясність думки, мислення. Сміх так вразив Свирида Яковлевича, що він, задихаючись, став біля воріт, не знаючи, чи не тьмариться йому розум (Михайло Стельмах, II, 1962, 211); Стис мені серце холод льодовий,.. розум потьмарився, І від тяжкого жаху я прокинувсь (Леся Українка, IV, 1954, 118); — Як я здумаю про те [минуле], то в мене розум мутиться, в очах плями замріють... (Панас Мирний, I, 1949, 363); Страшні думки вставали в Зіньковій голові.., вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Борис Грінченко, II, 1963, 445); Чи це так вино помутило твій розум, чи завжди В тебе такий він, що ти без кінця нісенітниці мелеш? (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 315); Спадати (спасти) на розум кому — те саме, що Приходити (прийти) на розум кому (див. приходити). Я і сам додумався, і з стариками радився, так нікому така думка не спала на розум (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 400); Спадати (спасти, сплисти і т. ін.) з розуму — збожеволіти. Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 6); [Рябина:] Чи ти, старий, одурів, чи з розуму сплив? Та за що дерево путаєш? (Іван Франко, IX, 1952, 388); Стратитися розуму; Стерятися розумом — збожеволіти. Боронь боже, хто з людей почув би Стефана, то подумав би, що стратився розуму (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 45); Прокинувшись від жару та диму і усвідомивши, що його майно горить, Суліман стерявся розумом (Ірина Вільде, III, 1968, 225); Сходити (зійти) з розуму див. сходити; Чи ти (він, вона) при [в (не в) своєму (своїм)] розумі (розумові)?; Чи ти (він, вона) сповна розуму (з розумом)? — уживається при вираженні здивування, застереження, коли хтось діє необачно, необдумано. [Матушка гуменя:] Свят! Свят! Чи ти при своєму розумові, чоловіче? (Панас Мирний, V, 1955, 93); [Мальванов:] Та чи ти при розумі. Чого ти приїхала! Тобі ж не можна виходити, та ще в таку жахливу погоду! (Іван Кочерга, II, 1956, 47); Коли стурбована Христинка стала на порозі, він одразу пригорнув її до себе. — Чи ти, Левку, не в своєму розумі? — зашипіла дівчина і вислизнула з його рук (Михайло Стельмах, I, 1962, 536); — Опам'ятайсь, Карпе! Що ти вигадав: по-панському схотів жити, кров свою одмінити? Чи ти сповна розуму? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 302); «Отак, боса, в опорках?» Давид занепокоївся: «Та чи ти, дівчино, з розумом? Біжи, біжи прямо на піч» (Андрій Головко, II, 1957, 181).

3. розм. Зміст, значення чого-небудь. Невже не можна краще писати?.. А то — поки того розуму добереш — то й голову затуманиш (Панас Мирний, V, 1955, 377);
//  Доцільність, сенс у чому-небудь. Бесіди багато, а розуму мало (Номис, 1864, № 13028); Який тут розум — землю рить Та розкидать пашню без діла? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 29).

4. перен. Людина, група людей, що характеризується високими розумовими, інтелектуальними здібностями. В зеленому ханському наметі сидить Богдан, похиливши голову.. Хан держить в неволі розум України (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Різноманітність інтелектів, що доповнюють і спрямовують один одного у загальній праці по дослідженню природи та оволодінню її силами, дає нам право говорити про колективний розум як про справжнього творця наукових і технічних цінностей (Микола Холодний, Вибрані праці, 1970, 416); В. І. Ленін створив партію, яка втілила в собі розум, честь і совість епохи (Комуніст України, 2, 1970, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 838.Комента

[Wednesday]

100% Інтелект не є моральною категорією, а розум - є,
непорядна людина не може бути розумною - за
визначенням поняття розумності, оскільки в цю етичну
категорію невід'ємною складовою входить порядність.
Розумність мінус порядність буде очевидно хитрість.

Звісно, що непорядні люди не тільки можуть бути розумними, а ще й використовують свій неабиякий інтелект для чорних справ.

Так само як моральні та етичні люди можуть бути звичайними, або й не дуже інтелектуальними людьми.

[білий хорват]

100% Інтелект не є моральною категорією, а розум - є,
непорядна людина не може бути розумною - за
визначенням поняття розумності, оскільки в цю етичну
категорію невід'ємною складовою входить порядність.
Розумність мінус порядність буде очевидно хитрість.

Тобто хитра людина - це розумна людина без порядності.
Але розумна
:)

[Franchuk]

Звісно, що непорядні люди не тільки можуть бути розумними, а ще й використовують свій неабиякий інтелект для чорних справ.

Так само як моральні та етичні люди можуть бути звичайними, або й не дуже інтелектуальними людьми.

Ну "інтелект" і є "розум" - ось саме визначення інтелекту має "розум" у собі. Та й формально:

Тобто хитра людина - це розумна людина без порядності.
Але розумна

Оскільки мені вже не раз доводилось приймати участь в темах, в яких обговорювалась відмінність розуму від інтелекту, (і яка потужно актуалізована останнім часом розвитком ШІ), то просто наведу прямо стосовний до цього питання уривок діалогу, який відбувся деякий час тому:

/* Від: "Olexandr Franchuk" <olexandr@hotmail.com>
Тема: Re: "Сутністю людського буття є мова" (з рос. перекладом)
Дата: 18 серпня 2013 р. 22:33

http://maxpark.com/community/1894/content/2111588#comment_28522216
Анатолий Валетов 18 августа 2013, 05:03
Скажите пожалуйста, можно ли назвать разумным человека, который
разработал и успешно выполнил совершенный план подлого убийства
многих детей?
===
Я думаю что разум - это рациональная штука, он не соприкасается
с моралью и этикой. Разумно своровать так, чтобы не поймали, и
неразумно надеть на себя сворованную вещь в присутствии ее хозяина.
А интеллект и того хуже, в нем голая логика. Интеллект отвечает на
вопрос "можно ли перепрыгнуть эту яму?", но он не способен
определить - а нужно ли ее перепрыгивать? Это уже задача разума.

Свого часу мої уявлення не відрізнялись від Ваших - аж до того
моменту, коли в розпалі одної дискусії, віддаючи належне разюче
послідовному, наскрізь брехливому хамському нахабству опонента,
якому, хоч безліч разів і спійманому на прямій відвертій підлій
брехні, було як з гуся вода, в мене язик повернувся назвати цю
людину розумною.
Відчуття протиприродності слова "розум" стосовно такої людини
спонукало пошукати, а що ж вкладав в слово "розум" Арістотель.
Адже це якраз він сформував основний масив, фундаментальний каркас
понять, яким сьогодні користується людство.
І як виявилось, після грунтовного перегляду його етичних та
політичних праць, відчуття протиприродності використання слова
"розум" стосовно подібних до щойно згаданої людини, було не тільки
в мене. Жодного разу я не знайшов слова "розум" разом навіть і з
якоюсь легенькою не зовсім чесністю, не кажучи вже про відверте
хамство, підлість, злобу та ненависність.
З чого зробив висновок, що з давніх часів розум, який світиться в
очах, люди завжди пов'язували саме якраз перш за все з високими
моральними й етичними стандартами. Інакше навіщо нам було б слово
"хитрість", яке якраз і означає "розум" мінус "моральні стандарти"?
Інтелект же наразі позначає розум, який взагалі очищений від
сприйняття моральності - тоді як хитрість знає про мораль і
враховує моральність людей в своїх підлих оборудках.
*/

[Wednesday]

І як виявилось, після грунтовного перегляду його етичних та
політичних праць, відчуття протиприродності використання слова
"розум" стосовно подібних до щойно згаданої людини, було не тільки
в мене. Жодного разу я не знайшов слова "розум" разом навіть і з
якоюсь легенькою не зовсім чесністю, не кажучи вже про відверте
хамство, підлість, злобу та ненависність.
З чого зробив висновок, що з давніх часів розум, який світиться в
очах, люди завжди пов'язували саме якраз перш за все з високими
моральними й етичними стандартами. Інакше навіщо нам було б слово
"хитрість", яке якраз і означає "розум" мінус "моральні стандарти"?
Інтелект же наразі позначає розум, який взагалі очищений від
сприйняття моральності - тоді як хитрість знає про мораль і
враховує моральність людей в своїх підлих оборудках.
*/

Ви, звісно ж, маєте повне право на власну інтерпретацію, яка має етично-філософський контекст. Я ж, як і Ваш опонент у тій розмові, виходжу із загальноприйнятої інтерпретації цих понять (яка відображена у посиланнях на словникові статті вище).

І Ви базуєте свою інтерпретацію також на семантичному ряді в українській мові. Але в інших мовах це може бути по-іншому, що ніяк не відміняє загальнолюдського розуміння поняття "інтелект".

[абабагаламага]

дистанції звісно треба дотримуватись, це є в правилах. Ще є, що якщо попереду авто гальмує перед нерегульованим пішохідним переходом то треба теж гальмувати. А на перехресті, якщо їдеш прямо на зелений, в потоці, як можна передбачити. Той ще й значно швидкість перевищував.

Телепню, ти не розумієш, що тобі говорять. Тобі кажуть, що ти, як і тисячі, подібних тобі, тупаків, не повинні отримувати прав водія, бо ви - інфантильні, недорозвинені, не здатні нести відповідальність за власні дії, а здатні лише нарікати на когось, що він винен, здатні звинувачувати всіх, але не себе. Власної відповідальності ви не відчуваєте, не усвідомлюєте, не розумієте, не визнаєте. А правила дорожнього руху якраз про це говорять, у всіх пунктах - відповідаєш за власні дії чи бездіяльність,, чорним по білому. Але дебіли не здатні осягнути таку просту істину.
І той другий, кого вбив на перехресті в Харкові той недорозвинений малолєтка, був сам як чіп п'яний, про що є висновки експертизи, і якби не це, не алкогольне сп'яніння, то можливо б дивився навколо себе, що діється, і залишився б живим, за умови, правда, що він сам був не таким, як ти, істеричним інфантильним підлітком, а був просто п'яним, але не дебілом. І ще, як він може бути невинним у власній смерті, коли їхав п'яним як чіп, телепню?
А, взагалі, це слова - в пустоту, бо такі вели не здатні їх зрозуміти/сприйняти адекватно. Пишу для інших, що зрозуміти здатні.
Ще й розділові знаки не вважає за потрібне розставляти, вважає, що запитання, сказане з впертістю, перестає бути запитанням.  Ги-ги і більше нічого крім фейспалмів.   ;D

[абабагаламага]

Тобто хитра людина - це розумна людина без порядності.
Але розумна
:)

Хитра людина це здебільшого тупориле створіння, бо не розуміє, не здатна зрозуміти, що вся її хитрість без порядності і моралі вилізе або їй самій боком або її родичам, дітям, іншим людям, суспільству.
Хитра людина тому не є розумною, навіть якщо вміє "добре" рахувати власні прибутки. В підсумку такі "інтелектуали" таки прораховуються, прораховуються в сумі, бо "після них - потоп", тобто, програш.