Як Захід допоміг коміку потрапити в президенти України

[Wednesday]

Як Захід допоміг коміку потрапити в президенти України. Чудова стаття, переклад внизу.

Оскільки опитування показують, що чинний президент України Петро Порошенко значно поступається телевізійному актору Володимиру Зеленському напередодні другого туру виборів у неділю, варто задуматися про те, як Захід допоміг поставити цього секретного коміка, підтримуваного олігархами, на крок до того, щоб стати головнокомандувачем країни у стані війни з Кремлем.

Показовий випадок стався в лютому, за місяць до першого туру, який дав Зеленському 30 відсотків проти 16 відсотків Порошенка. Коли у 2014 році фінансований Сполученими Штатами та Європейським Союзом журналіст Денис Бігус звинуватив «друзів президента» у контрабанді російських військових частин, це здавалося бомбою.

Насправді це була незграбна робота.

Батько ймовірного винуватця був силовиком до того, як Порошенко його звільнив. Вони також ділові партнери. Але Біхус не надав жодних доказів причетності обох чоловіків до контрабанди. Насправді, коли той самий сюжет вийшов в ефір двома роками раніше, він привернув мало уваги. Під час вторгнення Кремля в 2014 році ці вкрай необхідні запчастини можна було купити лише на чорних ринках Росії.

Цього разу з неперевіреними текстовими повідомленнями, які не дають ніякої нової інформації, звинувачення Біхуса викликали набагато більше галасу. Як і чому це розпалило скандал цього разу, залишається незрозумілим. Але задумка прояснилася через кілька днів, коли телеканал олігарха Ігоря Коломойського показав Бігуса в двогодинному ток-шоу, присвяченому критиці Порошенка.

Коломойський, який зараз живе в Ізраїлі, втратив статки через банківські реформи в Києві. Він також навряд чи є таємним спонсором Зеленського. Ймовірно, він врятував південь України від російського вторгнення методами, які включали придушення місцевих ополченців і забезпечення лояльності регіональних чиновників. Але ціна за послуги Коломойського була високою. Його шахрайська банківська імперія також позбавила країну нібито 5,5 мільярдів доларів, що призвело до націоналізації банку. Зараз цей конфлікт розглядається в Лондоні; Коломойський хоче повернути з бюджету України 2 мільярди доларів.

Його підступне захоплення президентства, безсумнівно, не може бути тим, чого хотіли західні прихильники України, коли вони вимагали відчуження олігарха як умови для західної допомоги, яка хлинула в країну з 2014 року, включаючи мільйони на антикорупційні проекти. Шоу Bihus, наприклад, отримало 150 000 американських грантів у період між 2016 і 2018 роками від американської некомерційної організації Internews, яка зараз проводить п'ятирічну медіа-програму в Україні вартістю 35 мільйонів доларів. Залишаючи осторонь сумнівну практику західних урядів платити іноземним журналістам, це не великі суми. Але вони є частинами програм із непропорційним впливом на громадську думку.

Роль Бігуса як опори в відверто заполітизованому марафоні Коломойського яскраво продемонструвала, як деякі з цих благих намірів проектів у підсумку підсилили і без того потужні антиурядові повідомлення від Кремля та скинутих олігархів, які все ще володіють найпотужнішими телеканалами України. Зважаючи на брак компетентних альтернатив в українському політичному класі, це допомогло Зеленському стати президентом України.

[Wednesday]

Продовження статті

Те, що в українців поганий настрій, безсумнівно. Опитування, проведене у 2018 році за фінансування USAID, агентства допомоги іноземним державам США, показало, що кількість тих, хто вірить, що нічого не зміниться, зросла з 42 відсотків до майже половини за рік.

Чим пояснюється такий сумний настрій? Хоча Порошенко заслуговує на критику за багато помилок і невдач, він також заслуговує на повагу за те, що очолив найкомпетентніший реформаторський уряд в незалежній історії України. Звичайно, це низька планка. Проте жодне з реальних досягнень країни не привернуло такої частки уваги, як корупція. Серед них структурні реформи в банківській системі, торгівлі газом і державних закупівлях, які заощадили 6 мільярдів доларів на витратах, які раніше були втрачені через корупційні схеми. Звичайно, банківські реформи – це нудно і технічно. Проте навіть безвізові подорожі до Європи не розвіяли морок.

Жорстока війна на сході вимальовується в громадській думці. Жевріючи на повільному вогні, конфлікт убив понад 13 000 людей з 2014 року. Небагато родин, які не вражені цим. На жаль, аспекти антикорупційних програм посилили і без того напружену атмосферу

Керуючись ніколи не перевіреним припущенням, що їхні моделі боротьби з корупцією є ефективними, а тим більше універсальними, донори після 2014 року почали фінансувати різноманітних активістів, неурядові організації та журналістів, щоб викривати корупцію в Україні. На додаток до «підвищення обізнаності», це в основному складалося з «називання і ганьби» можновладців з наступними вимогами щодо їх судового переслідування та покарання. Коли суб'єкти різних викриттів так і не потрапили до в'язниці, грантоотримувачі, підтримані донорами та дипломатами, звинуватили уряд у недобросовісності та зволіканні.

Недобросовісність — справжня проблема. Але навіть за наявності політичної волі корупція в більшості країн світу, включаючи Україну, не є вадою системи, яку можна «виправити» покаранням. Це сама система. Більше того, це система, яка в широкому сенсі визначається як надання переваги сильним, і яка в тій чи іншій мірі існувала в кожній країні протягом більшої частини історії. Це почало мінімально змінюватися лише два століття тому. Але навіть сьогодні винятків небагато, майже всі вони на Заході, і багато де ситуація стає гіршою. Тільки подивіться на Сполучені штати.

Проте традиційні борці з корупцією замість того, щоб визнавати, що «корупція» є етапом соціального та політичного розвитку, бачать у ній лише моральний недолік. Результати, за яскравими словами провідного європейського експерта з питань боротьби з корупцією Аліни Мунгіу-Піппіді, «схожі на вторгнення ліги стриманості в пабі в п'ятницю ввечері: багато шуму без наслідків».

Здебільшого це тому, що журналістські викриття набагато легші, ніж успішне переслідування фінансових злочинів високого рівня. Саме тому десятки книг про Велику рецесію 2008 року не посадили жодного західного чиновника у в'язницю.

[Wednesday]

Продовження статті

Українська кримінальна юстиція – це тупе знаряддя. Вона не готує компетентних прокурорів, здатних вимагати вироків проти найкращих адвокатів захисту, які могутні люди завжди можуть собі дозволити. Додайте до цього погано підготовлених, перевантажених і корумпованих суддів, щоб зрозуміти, чому було майже неможливо виграти обвинувальний вирок у справах високого рівня, не програвши врешті-решт апеляцію або використовуючи авторитарні методи.

Але якщо погані хлопці не потраплять у в'язницю чи не втратять владу, ці підходи можуть бути шкідливими. Майже виключна зосередженість на правопорушеннях не створила «токсичної атмосфери» для корупціонерів. Натомість, здається, це створило токсичну атмосферу для всіх, підживлюючи таке безсиле обурення, гнів і цинізм, що величезна кількість людей готова проголосувати за віртуального кандидата, який уникає питань, дебатів і незалежного тестування на наркотики.

Однак прихильники цих методів, здається, не звертають уваги або байдужі до таких передбачуваних соціальних і політичних наслідків. До недавнього часу вони взагалі не враховували недоліки своєї політики, наприклад, те, як антикорупційні ініціативи привели до влади авторитарні режими або використовуються з політичною метою. Як видно з радісної підтримки Кремлем Зеленського, йому нічого не подобається більше, ніж бачити, як українці незадоволені своїм урядом. Західні донори повинні припинити допомогу.

Для зменшення корупції Україні потрібна грамотна правова система, якої немає. Без цього подальше зосередження уваги на викритті ймовірних злочинів, які реально не можуть бути покарані, виглядає безвідповідальним і контрпродуктивним. Краще витратити гроші на розважально-пізнавальний серіал на зразок «CSI Kyiv». Можливо, це дасть кращого телегероя наступному президенту України.

[Wednesday]

Основні посили статті:

1) "Боротьба з корупцію" - поганяло, метод впливу на неокріпші мізки, метод маніпуляції свідомістю. Особливо в таких країнах, як Україна, де відсутня правова держава як така через слабкість судової системи.

2) "Свинарчуки" - це технологія.

3) "Установка" Зеленського на пост президента України не була органічними виборами, тому що людьми вдало проманіпулювали за зовнішні гроші (у даному випадку витрачені на грантоїдів типу Бігуса).

Живіть тепер з цим (С).