Виживання Жінки в Сучасному Суспільстві

[Wednesday]

У 2015 році стаття в New York Times підкреслила явну відсутність жінок у кермі великих американських компаній, використовуючи методологію, яка була, щонайменше, незвичайною: на той час було менше жінок на посадах керівників  великих компаній країни, ніж чоловіків з ім'ям Джон.

Насправді чоловіків з іменами Джон, Роберт, Вільям і Джеймс було в чотири рази більше, ніж жінок .

Гарні новини? Вже ні .

Як повідомляє Анна Флек із Statista, за даними американської фінансової групи Bloomberg, яка проаналізувала дані щодо генеральних директорів компаній S&P 500, у 2017 році жінок вперше було більше, ніж чоловіків, але два роки потому їх кількість дорівнювала кількості СЕО на ім'я Джеймс. Лише минулого року, коли десять нових жінок приєдналися до рядів генеральних директорів S&P 500, вони збільшили розрив.

Отже, це невелика перемога щодо місця жінок серед топ-менеджерів, але її потрібно розглянути в перспективі, оскільки на цій посаді все ще лише 41 жінка.

[Wednesday]

Як ми вже писали, кількість жінок в ЗСУ збільшилася на 40 відсотків після повномасштабного вторгнення.

Звісно ж, це не може не викликати уваги до проблем сексуального домагання та насильства в ЗСУ. І це проблема, яка є в будь-якій армії світу (і не тільки по відношенню до жінок).

На цю тему цікава стаття.

У 2020 році на замовлення проєкту «Невидимий батальйон» КМІС провів загальнонаціональне репрезентативне опитування. За його результатами:

• 23% опитаних переконані, що дискусія потрібна, адже проблему часто ігнорує керівництво Збройних сил;
• 24% підтримують обговорення, бо це чи не єдиний спосіб для постраждалих домогтися справедливості;
• 8% погоджуються з потребою, бо дискримінація у ЗСУ досі існує;
• 17% непокоїть, що публічність може зашкодити постраждалим;
• 8% вважають, що оприлюднення таких проблем шкодить іміджу ЗСУ.
• Проблему сексуальних домагань засвідчили й на рівні Генштабу. Так, Вікторія Арнаутова, радниця головнокомандувача ЗСУ з гендерних питань, публічно заявила: «Збройним силам як цивілізованій інституції потрібно визнати, що таке явище є, і адекватно реагувати».

За даними Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ, у 2011 році 10% жінок і 5% чоловіків стикалися із сексуальними домаганнями в армії. Переважно це курсанти вищих військових навчальних закладів.

У 2020-му авторки дослідження «Невидимий батальйон 3.0» поспілкувалися з жінками, які зазнали сексуальних домагань і насильства. Траплялися випадки, коли за відмову кривдники псували речі та навіть застосовували вогнепальну зброю.

Іноді у разі сексистських жартів чи інших дрібних конфліктів кривдник міг не розуміти, чому саме його дії були насиллям — навіть якщо на вимогу керівництва йому доводилося перепрошувати постраждалу. Інколи й самі потерпілі не одразу рефлексували неприємні історії, які з ними сталися — вони розцінювали їх не як домагання чи сексизм, а як побутові конфлікти.

[Wednesday]

   

[Wednesday]

Скільки разів я чув від чоловіків, що вони хочуть у своєму житті розумну жінку! Я порадив би їм подумати над цим ...

Розумні жінки самі ухвалюють рішення, мають свої бажання та встановлюють межі. Ти ніколи не будеш центром її життя, бо воно обертається навколо неї самої.

Розумна жінка не дозволить маніпулювати або шантажувати себе, вона не передає комусь провину, вона бере на себе відповідальність.
 
Розумні жінки ставлять питання, аналізують, сперечаються, не погоджуються, вони просуваються.
 
Ці жінки мали життя до тебе, і вони знають, що в них буде життя, коли ти підеш.
 
Вона тут, щоб попередити, а не питати дозволу.
 
Ці жінки шукають ні лідера, за яким можна слідувати, ні батька, щоб виправити своє життя, ні сина, якого можна врятувати. Вони не хочуть йти за тобою і не до когось, відзначаючи шлях, вони хочуть йти поряд.

Вони знають, що життя без насильства - це право, а не розкіш чи привілей. Вони висловлюють гнів, смуток, радість і страх однаково, тому що знають, що страх не робить їх слабкими, так само, як і гнів не робить їх чоловікопобідними.
 
Ці дві емоції та інші, всі разом, роблять її людиною і крапка!
 
Розумна жінка вільна тому, що виборювала свою свободу. Але вона не жертва, вона вижила. Не намагайся прикувати її, бо вона знає, як утекти. Пам'ятайте, що вона робила це раніше.
 
Розумна жінка знає, що її цінність не в тому, як виглядає її тіло, і що вона з ним робить. Подумайте двічі, перш ніж судити її вік, зріст, об'єм чи сексуальну поведінку, тому що це – емоційне насильство, і вона це знає.
 
Так що ... перед тим, як відкрити рота і сказати, що хочеш у своєму житті "розумну" жінку, запитай себе, чи справді ти створений для неї.

Габріель Гарсія Маркес

[Wednesday]

Мерзенні українські місогіністи поливають жінок болотом, ховаючись у них за спиною.

Тільки в Україні! 

[Wednesday]

А що? Так воно і є. Головне - не зв"язати своє життя з мужчиною-какашкою!

[Wednesday]

У 1930-х роках Кей Френсіс була однією з найбільш високооплачуваних актрис Голлівуду, з легіонами шанувальників, а її зображення прикрашало більше обкладинок журналів, ніж будь-хто інший, крім Ширлі Темпл.

За словами The New York Times, Кей заробила 209 000 доларів за рік Великої депресії (сьогодні це близько 5 мільйонів).

Вона пожертвувала частину свого майна вартістю 1 мільйон доларів (на сьогоднішні гроші це біля 9 мільйонів) організації The Seeing Eye, яка дресирує собак-поводирів для незрячих.

[Wednesday]

Жінка, яка розміщує в TikTok вірусні відео про спосіб життя своєї «традиційної дружини» (tradwife), викликала дискусію в мережі про гендерні ролі, фемінізм і рівність.

26-річна Есті Вільямс у березні 2022 року почала публікувати відео у своєму обліковому записі, які зібрали мільйони переглядів і майже 170 000 підписників у TikTok. Вона також публікує багато кліпів на YouTube, де обговорює переваги бути традиційною дружиною.

Tradwives, щойно введений термін для традиційних дружин, є субкультурою домогосподарок, які вірять у чіткі гендерні ролі, важливість домашнього господарства та патріархального шлюбу.

Згідно з британським веб-сайтом Darling Academy, традиційні дружини – це жінки, які шанують жіночність, піклуються про своїх чоловіків, дітей і сім'ю та цінують стан свого дому більше, ніж зарплату.

В одному відео, яке зібрало 1,2 мільйона переглядів, Вільямс дала поради, як стати традиційною дружиною, сказавши своїм підписникам виконувати «ультратрадиційні гендерні ролі».

«Бог створив дві статі для різних цілей», — сказала вона в кліпі. «Я вважаю, що це єдина рамка, в яку ви повинні вписуватися, коли стаєте традиційною дружиною».

"Я служу своєму чоловікові", - сказала вона в іншому ролику.

Вона також сказала, що жінки, які прагнуть прийняти такий спосіб життя, повинні вийти заміж за здорового, мужнього та віруючого чоловіка, який цінує гендерний поділ. На жаль, за її словами, одруження не з тим чоловіком може призвести до «зловживання» цим благословенням.

Вільямс закликала жінок зустрічатися  з чоловіками серйозно і розглядати тільки тих, за кого вони хотіли б вийти заміж. Інакше вони витрачають свій час і приймають воук менталітет.

Звісно, це вільний світ і жінки в першу чергу люди і мають право робити що хочуть і жити як хочуть. Якщо такий стиль життя комусь до вподоби, то чому б і ні.

Мене Бог створив іншою. Я не уявляю себе в такій ситуації, тому що мені подобається бути професіоналом, заробляти гроші і реалізувати себе інтелектуально. І змалечку навчаю свою доньку, яка, хоч поки ще і не доросла, але має дуже традиційне виховання та цінності і є набагато більш релігійною, ніж я, обов"язково отримати вищу освіту і професію, щоб змогти забезпечити себе і не бути залежною ні від кого.

Тому що життя непередбачуване і я бачила і чула надто багато історій, коли жінки-домогосподині віддали кращі роки свого життя своїм чоловікам та родині, а потім чоловік або помер, або їх проміняли на більш молоду модель і викинули, як непотріб. І у 50+ років в них не було ніякого скілсету для виживання. Дуже сумна доля в таких жінок, а особливо якщо ще є діти, яких треба годувати.

Сподіваюсь, цього не станеться з Есті та іншими традиційними дружинами.

[Wednesday]

У суворі часи Дикого Заходу жінкам доводилось нелегко. Ті, що були заміжніми, мусили народжувати дітей та підтримувати свої родини у часто негостинних, важких умовах далеко від цивілізації. Жінки залежали від членів сім'ї чоловічої статі для фінансової підтримки, коли вони оселялися на нових територіях.

Проте ті, хто вирішив стати дівчатами в салунах, виявили певну незалежність, яка не дозволялася більшості. Всупереч сучасним помилковим уявленням, життя дівчини салуну не завжди було таким гламурним, як його зображують, але воно пропонувало унікальні свободи.

Дівчата в салуні працювали прислугою або танцівницями, заробляючи в основному продажем напоїв, а не секс-роботою. Вони отримували відсоток від прибутку від кожного проданого напою, що дозволяло їм заробляти близько 10 доларів на тиждень - чималу суму на той час.

Незважаючи на потенційну фінансову стабільність, в цьому чаїлася небезпека сексуального насильства чи небажаної уваги від чоловіків.

З віком дівчата в салунах часто стикалися з невизначеністю та труднощами, не маючи можливостей для підтримки, і доля багатьох була сумною.

Одяг салунних дівчат відображав їхню роль артисток, що характеризувалося кричущим, привабливим вбранням з укороченими подолами та барвистими спідницями. Хоча цей одяг, можливо, суперечив вікторіанським нормам, він був символом яскравої атмосфери салуну.

Секс-послуги справді були визнаним джерелом доходу на Старому Заході, особливо на нерегульованих територіях, де публічні будинки та вітальні працювали відносно безкарно. Ці заклади, позначені червоними ліхтарями, пропонували різноманітні форми "розвагЄ і забезпечували певний захист для жінок, які працювали в них.

Демографічні показники Заходу в епоху золотої лихоманки були сильно перекошені в бік чоловіків, тому жінки часто знаходили можливість заробляти на життя в салонах серед переважно чоловічого населення. Незважаючи на виклики та ризики, з якими вони зіткнулися, салунні дівчата відіграли важливу, але часто не помічену роль у формуванні культури та економіки Дикого Заходу.

[білий хорват]

"Секс у столичному місті". Юрій Винничук





До мене віддавна долинали чутки про таємничі вечірки, які відбувалися – і тепер, під час війни, далі відбуваються – за містом або навіть і в місті, де всі голі, і коли колєжанка розповіла мені про те, що там відбувається, я це все старанно записав, але не розголошував, гадаючи використати в своєму романі. Та за якийсь час з'явилася відверта оповідь моєї френдеси Христини Пригоди на її сторінці у фейсбуку про схожу вечірку, далі її розповідь передруковано на "Форпості", і я подумав, що пора поділитися тим, що розвідав я.


Розповідь Ярини відрізнялася за своїм сценарієм, але була підтверджена двома іншими знайомими дівчатами.

Отже, Ярина минулого року потрапила в складну фінансову ситуацію: її звільнили з роботи, а нову вона ніяк не могла знайти. Одного вечора вона сіла на Ринку за перший-ліпший столик, замовила морозиво і стала думати про те, як заробити гроші, вважаючи, що коли сильно думати про те, як заробити гроші, рано чи пізно вони самі до тебе постукають. Так вона себе переконувала і думала все інтенсивніше, аж ось вони й не забарилися – до неї підсіла давня подруга, з якою вони не бачилися сто років, ну, не сто, а, мабуть, рік... Вони розбалакалися про се про те, зокрема коли мова зайшла про Ярину, і вона звірилася зі своїми негараздами, Віра відразу пожвавилася і розповіла, що Ярині неймовірно пофортунило, бо якраз сьогодні відбудеться одна таємнича вечірка, і якщо вона погодиться піти туди, отримає від однієї до трьох тисяч гривень. На запитання, що для цього треба робити, почула: «ти нічого не повинна робити, за тебе усе зроблять. Коротше... це вечірка, де всі будуть голі, вхід три тисячі, столи накриті закусками, випивку треба купувати в барі, але дівчата нічого не платять. Ти роздягаєшся, тобі на руці зав'язують стрічку: червона – ні з ким не трахаєшся, просто прогулюєшся, знайомишся, жвакуляєш, спілкуєшся; помаранчева – трахаєшся на свій розсуд, якщо до тебе хтось підгребе, однак ніхто тебе ні до чого змушувати не буде; зелена – даєш усім. Отже, з червоною стрічкою отримаєш тисячу, з помаранчевою – дві, а з зеленою – три і ще від кожного клієнта по дві тисячі. Для початку раджу вбрати помаранчеву стрічку, вона ні до чого не зобов'язує».

Ярина не вірила своїм вухам, що щось таке можливе. Віра назвала відомий будинок, де відбуватиметься вечірка, і сказала, що на таких забавах збираються лише солідні люди – прокурори, судді, митники, податківці, мєнти і бандити – одне слово, висока інтелігенція з грошима. Дехто в масках, а жіноча половина – переважно молоді дівчата, хоча приходять і підтоптані клячі, яким хочеться гострих відчуттів.

– А дівчата в масках? – запитала Ярина.

– Хто в масці, хто без, там ціниться лише тіло, а не обличчя.

– А там точно мене не зґвалтують? – все ще вагалася Ярина – і довідалася, що нема чого боятися, там буде охорона. А такі забави відбуваються раз на місяць.

– Ну, місяць за такі гроші я не протягну, – зітхнула Ярина.

Однак Віра була сповнена оптимізму і запевнила, що щось придумає.

– Зрештою, – сказала, – ти зможеш підчепити багатого папіка. Він тобі найме квартиру, всім забезпечить і буде провідувати час від часу. Бажано вибрати старпера, щоб не надто набридав.

Ярина не готова була аж так опускатися, щоб стати куртизанкою, вона прагнула кохання, тихого, спокійного, без істерики. Та поки що це їй не вдавалося.

Пізно ввечері дівчата вирушили на забаву. Перед входом стояло два здорові типи в чорних костюмах і білих сорочках. Віра подала їм якийсь жетон, і вони їх пропустили. В холі будівлі було темно, світло горіло тільки нагорі в залі, звідки долинала приглушена музика. В роздягальні уже крутилося кілька дівчат, чоловіки роздягалися в іншому приміщенні. Коли вони поскладали свої речі, Віра дала Ярині маску, яка прикривала лише чоло і щоки, а очі, ніс і вуста були відкриті, потім пов'язала їй помаранчеву стрічку, а собі зелену. Отже, на них були тільки мешти й маски, телефони і все цінне вони замкнули в скриньках. Піднімаючись нагору, побачили, як з балконів їх розглядали зацікавлені клієнти з обвислими животами і всім решта, а при цьому перешіптувалися, кивали вдоволено головами, «очевидно, високо оцінивши наші вигладжені лазером животики, коли ж ми їх минали, один спробував мене ляснути по дупці, – розповідала Ярина, – але я спритно викрутилася, а вони зареготали».


В залі попід стінами стояли накриті столи з усілякими наїдками і напоями, дівчата пили вино, Ярина була голодна, випила келих вина і набрала собі тарілку м'ясива і печених перців. Віра нічого не їла, пояснивши, що невідомо, кого і як їй доведеться обслужити. Тут усе тільки починалося, і всі всіх лише роздивлялися, як у зоопарку. Деякі кавалери – мабуть, короткозорі – підходили й оглядали дівчат зблизька з усіх боків, особливо цікавила їх барва стрічки.

 «– Коли я отако стояла з тарілкою, – продовжувала Ярина, – до мене ззаду підкотив дебелий хрін і притулився, потираючись прутнем, я глянула запитально на Вірку: що мені робити? Вона лише стенула плечима, а потім потягнула мене до себе. Хрін засміявся і відійшов. Як і треба було передбачати, незабаром Віру забрав якийсь пузань і повів із собою, я зосталася сама. Другий келих іспанського вина збадьорив мій занепадницький дух, і я окинула залу очима амазонки, яка вийшла на полювання, але всюди снували лише чоловіки, яким за п'ятдесят. Чи були серед них айтішники, зубні лікарі – не певна. Звідкись збоку вигулькнув знову той хрін і запитав:

– Шо іспалняєш?

– Нічого, – відповіла я, спокійно допиваючи третій келих і відчуваючи, як у голові все прояснюється і відкриваються небачені обрії.

– Тут так нєльзя, – буркнув він без особливого натиску. – Ти чьо – пажрать сюда прішла?

Я тицьнула йому під ніс помаранчеву стрічку.

– Шо ти мнє паказиваєш? – гигикнув він. – Знаєш сколька я пєрє...ал такіх с аранжевой лєнтачькай? Давай пашлі. Атблагадарю, нє бойся.

Я похитала головою і відійшла на другий край столу, там крутилися незнайомі дівчата і підсміхувалися:

 – І чого ти комизишся? Дядько не бідний, дав би й три тисячі.

 – У мене не той настрій.

 – То випий і буде той, що треба. Що тобі налити?

 – Червоне вино, – відказала я.

Ми цокнулися, вони стали мене розпитувати, що мене сюди привело, я сказала, що мені просто цікаво подивитися.

 – Ну-у, подивитися? – сміялися вони. – Не щодня такі забави відбуваються, щоб дивитися.

То були студентки, вони розповіли, що за такий вечір і ніч можна й десять тисяч заробити. Я відразу підрахувала, що для цього треба було б аж п'ять клієнтів обслужити. Тим часом грубий хрін знову до мене підплив і запропонував «трі тищі за атсос». Дівчата почали мене штурхати, щоб я погодилася, я відмовилася, сказала, що сьогодні не мій день.

– Чєтирє! – проскрипів він, гаманець висів у нього на шиї, він вийняв чотири банкноти і простягнув мені, а коли я знову відмовилася, взяв за дві котрусь із них і повів зі собою.

Потім та дівчина розповіла, що це було невеличке напівтемне приміщення, в кутку стояв столик, на столику у відерці – пляшка шампанського, поруч пляшка віскі, чарки і келихи, він підійшов до столика, налив до шклянки віскі і випив. Вона сумлінно зробила свою справу, весь час думаючи про те, що не варто було перед тим напихатися. Коли вже було по всьому, вона скочила на ноги, вхопила пляшку шампанського і просто з горлянки перехилила в себе, виполоскала рота, а тоді вже напилася... А клієнт сміявся, цмулячи віскі, і сказав: «хороший бил атсос, єслі нє будєш дурачькай, найму тєбє квартіру і буду пріхадіть па будням. Двадцять тищь в мєсяц устроіт?»

– Двадцять тисяч? – дивувалися її подруги. – І що ти відповіла?

– Нічого... ні, терпіти це чмо... А ще він сказав: «толька бєз прєзєрватіва, нє люблю с рєзінай. Дам дєньгі на протівозачаточниє». Та ну його в пень!

До мене наблизилась Віра, у неї з-під стрічки стирчали гроші, коли ми відійшли від гурту, я запитала:

– А ти що іспалняла?

– Ну, та шо – традишинел, а ти?

– Пропонували мінет за чотири тисячі.

 – Ти відмовилась?

 – Я й не планувала когось обслуговувати. А он ту дівчину він взяв за дві, обіцяв найняти помешкання і платити двадцять тисяч в місяць.

– Клааас! Котрий то?

– Он той з пузом, з тамтого краю столу. Якийсь москаль.

– Я знаю його – суддя. З Дніпра сюди перевівся. От підарас! Мені він цього не пропонував.

– А ти з ним теж мала до діла?

– Мала. Але, видно, не сподобалася.

– Дивно... як ти могла комусь не сподобатися?

– Не мала настрою йому смоктати. Він мене тільки трахнув. Може, тому.

Вірку потягнули танцювати, я подумала, що якраз пора звідси линяти, бо вже бачила, як суне до мене ще одне ласе бурмило.

– Пропозиція та сама за ті самі гроші, – сказало воно.

– Ні, – похитала я головою, – я сьогодні вихідна.

– Дурна чи шо? – здивувалося воно. – Де такі гроші за десять хвилин заробиш?

Він мав рацію – ніде, але сама думка про те, що мене чекає, нудила. Я допила вино і пішла нібито до туалетів, а насправді думала шмигнути до роздягальні, коли мене наздогнала Віра. Я їй сказала, що хочу піти звідси, вона пояснила, що нічого не вийде, піти я зможу лише з нею, бо в неї жетон. Я пояснила, що мені далеко добиратися, а вона сказала:

– Не дурій. Покрутися ще тут, потім заберу тебе до себе. Мій хлопець поїхав до Польщі.

У неї є хлопець? – здивувалася я, повертаючись до зали, – може, вона ще його й утримує? Я почула ще кілька звабливих пропозицій, але від усіх відмовилася, ніхто не обурився, не ображав мене, все було дуже інтелігентно».

Я не певен, чи Ярина дещо не прикрасила свою історію і справді нічого не «іспалняла», але дивлячись у її глибокі чесні очі, хотілося вірити. Виття сирени, що виявилась поруч і якраз вирішила оголосити про початок тривоги, перетворювало історію на фантастичний сюр, але письменницьке знання казало, що війна людської природи не змінить.   

Розповіді ще двох дівчат про подібні вечірки залишу на потім. А ви додайте свої.

17.04.2024

https://inlviv.in.ua/lviv/seks-u-stolychnomu-misti-yurij-vynnychuk?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0Ix13NdGxcJXU4PjqnFZzWT-vlL2PLkBaLctKEgreN4FdEvH2MIyGTlxQ_aem_AawInwvtbjRigLgBpp3Nmk-lg_pqR-nTKq0a9WIcnYjZJwczQKpUl8O0tFlXf-tte4H3WrhVZkMkSz-LSZ7-y2y-

[Wednesday]

"Секс у столичному місті". Юрій Винничук

До мене віддавна долинали чутки про таємничі вечірки, які відбувалися – і тепер, під час війни, далі відбуваються – за містом або навіть і в місті, де всі голі, і коли колєжанка розповіла мені про те, що там відбувається, я це все старанно записав, але не розголошував, гадаючи використати в своєму романі. Та за якийсь час з'явилася відверта оповідь моєї френдеси Христини Пригоди на її сторінці у фейсбуку про схожу вечірку, далі її розповідь передруковано на "Форпості", і я подумав, що пора поділитися тим, що розвідав я.

Ага, "колєжанка розповіла" .

Подивилася на масну пику цього дідка і думаю, що він сам був одним з тих "клієнтів" . 

Це і є той самий Винничук, український письменнник, що опустився до цього трешу? Текст надто примітивний, на рівні якогось прищавого блогера-підлітка .

А так нічого дивного в цій історії нема. Шановні Українські Жінки^ТМ - розкуті та без комплексів. Не дав Бог освіти чи розуму, або хоч працьовитих рук заробляти чесно - ну, these days the sky is a limit.

Давно минули ті дні, коли покритка Катерина так бідкалася своїм падінням, що від сорому та відчаю наклала на себе руки. Зараз - секс до шлюбу, вагітність, аборти чи народження дитини - це практично норма. Молоді дівчата і жінки не дуже-то цінують себе і своє здоров"я (включаючи психологічне), плутаючи свою сексуальну доступність з свободою та розкріпаченістю - а потім буває вже пізно.

В даному ж випадку це просто проституція. Просто декор інший.

[Wednesday]

Виявляється, такі партіз в Україні - не рідкість.

Ось шукала дещо інше і натрапила.

https://forpost.lviv.ua/replika/43788-lviv-ianka-finalistka-konkursu-krasy-rozpovila-pro-svoiu-uchast-u-seks-vechirtsi

ПС. Це на фото та сама "переможниця конкурсу краси"?

А українці ще з кацапів ржуть  .

[com]

Може трохи дотичний фільм, італійський. The Laughing Woman 1969

[Wednesday]

Апеляційний суд Нью-Йорка скасував вирок Гарві Вайнштейну 2020 року за звинуваченням у сексуальних злочинах, за які він був засуджений до 23 років ув'язнення.

У рішенні 4-3 суд визнав, що суддя першої інстанції у справі опального магната припустився критичної помилки, дозволивши прокурорам викликати низку жінок як свідків, які заявили, що Вайнштейн напав на них, але чиї звинувачення не були частиною звинувачень проти нього, повідомляє NYT.

У 2020 році Лорен Янг і дві інші жінки, Доун Даннінг і Тарале Вульф, дали свідчення про свої зустрічі з Вайнштейном відповідно до закону штату, який дозволяє свідчення про «попередні погані вчинки» для демонстрації моделі поведінки. Але суд у своєму рішенні в четвер зазначив, що «згідно з нашою системою правосуддя, обвинувачений має право бути притягнутим до відповідальності лише за інкримінований злочин».

Посилаючись на це рішення та інші, які він назвав помилками, апеляційний суд постановив, що пан Вайнштейн, який як продюсер фільму був одним із найвпливовіших людей у Голлівуді, не отримав справедливого суду. Четверо суддів написали, що пана Вайнштейна судили не лише за злочини, у яких його звинуватили, а натомість за більшу частину його минулої поведінки.

Рішення було прийнято одним голосом більшості жіночої колегії суддів, яка в лютому провела бурхливі публічні дебати щодо справедливості початкового судового розгляду.

Вайнштейн був засуджений за зґвалтування акторки-початківці Джессіки Манн у готелі DoubleTree у 2013 році, коли їй було 27 років, і за примушування до орального сексу колишнього асистента виробництва Мімі Хейлі, якій тоді було 28 років, у його квартирі в 2006 році.

Вайнштейна визнали винним у сексуальному насильстві над 100 жінками, а також у нападі на двох із них у справі в Нью-Йорку.

"Це несправедливо по відношенню до тих, хто пережив це", - сказала актриса Ешлі Джадд, перша актриса, яка виступила зі звинуваченнями проти Вайнштейна, повідомляє Джоді Кантор з NYT. «Ми все ще живемо в нашій правді. І ми знаємо, що сталося».

Нагадуємо, що кейс Вайнштейна започаткував рух #MeToo проти сексуального насильства, який радикально і не зовсім однозначно змінив світ. Наприклад, у сучасних корпораціях не є незвичайною практика, коли чоловік-начальник відмовляється бути один-на-один на нараді із жінкою-підлеглою і вимагає присутності свідка про всяк випадок.

[Wednesday]

Симона Коссак (1943-2007), польський біолог, еколог, письменниця, кандидат лісових наук і безкомпромісний активіст природоохоронної діяльності

Її називали відьмою, тому що вона спілкувалася з тваринами і мала ворону, яка крала золото і нападала на велосипедистів.

Понад 30 років вона провела в дерев'яній хатині в Біловезькій пущі, без електрики та води. У її ліжку спала рись, а під одним дахом з нею жив приручений кабан.

Вона була науковцем, екологом, автором фільмів та радіопередач.

Вона також була активісткою, яка боролася за захист найстарішого лісу Європи.

Симона вважала, що треба жити просто, близько до природи.

Серед тварин вона знайшла те саме, чого ніколи не зустрічала у людей.

[Wednesday]

Ось такі вони, IT consultants  .

[Wednesday]

Картина називається "Розповідь, як пройшло побачення".

Мама захоплено вислуховує розповідь доньки, розпитуючи про кожну деталь, а батько підозріло прислуховується .

В коментах питання, а чому мама виглядає так молодо. Та тому що в ті часи жінки виходили заміж рано і мамі може бути не більше 35 років.

[Wednesday]

   

https://www.facebook.com/reel/1533139310964821

[Wednesday]

А в Україні що, не те? Чим це відрізняється від того, що описує про своє життя Чок Кекс?

https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=1140761.msg27927058#msg27927058

Навіть і у "сучасних" суспільствах є чоловіки та жінки, які не на помийці себе знайшли, які цінують і себе, і своїх партнерів і живуть своє життя у відповідності із своїми цінностями.

ПС. Я сумніваюсь, що релігійний чечен у даному випадку піде з такою жінкою.

[Wednesday]

Цікаво, а яка в неї колекція вібраторів?

"Ви знаєте, як то кажуть, накипіло. Мені майже 40, а за останні 8 років я так і не зустріла свого чоловіка, свого мужчину ... Що не так?

Я доросла, усвідомлена, приваблива, жіночна, вишукана, сексуальна, з гарним почуттям гумору ... але що не так?".

Лінк

Насправді, якщо серйозно, shit happens to good people, і з цим нічого не поробиш.

Треба не здаватися і продовжувати пошуки - але і не кидатися на що попадя і тримати власний стандарт.