2022-02-24: Світ До і Після

[Wednesday]

Приблизно рік тому назад від моменту створення цієї теми життя мільйонів українців (і не тільки) в Україні (і за її межами) змінилось назавжди. З ракетними обстрілами та вибухами у численних містах України, з колонами техніки ворога, що перейшли український кордон, почалася страшна, кривава і несправедлива війна фашистської імперіалістичної Росії проти держави та народу України.

Я думаю, що немає нікого, хто не розуміє принциповий характер цієї війни та її основні драйвери. Війна тому, що мерзотний чорт на чолі мерзотної сатанинської країни хоче не тільки загарбати додаткові території та ресурси, а і знищити все українське. Тому спротив українців є де-факто екзистенційним за характером - якщо Україна не виграє цю війну, вона перестане існувати.

Я концептуально знала, що ця війна буде, ще тридцять років назад. І не тільки я - багато людей і навіть не українців, знаючи, хто такі росіяни, усвідомлювали, що це питання часу.

Я знала і попереджала, коли Трамп "програв" вибори, що війна стане реальністю. Ще літом 2021 року я писала на фупі, що люди повинні готуватися і хоча б рити умовні окопи.

Коли почали накопичуватися війська, коли почали виводитися посольства, закриватися рейси авіаліній у небі України, стало очевидним, що буде далі.

І коли почали лунати вибухи біля 5-ї години ранку 24 лютого 2022 року, включаючи у моєму рідному місті, яке навіть і близько не було від очікуваної лінії нападу, моєю першою реакцією були не шок і не здивування, а лють та обурення - таки полізли, гади  >:( .

Мої враження та думки за рік цієї війни:

• Той факт, що через рік після початку війни Україна стоїть на ногах та продовжує боротися, абсолютно перевершив мої сподівання.
• Ті території, де було найбільше російськомовного населення, постраждали найбільше і деякі громади фактично стерті з лиця землі.
• Поряд з абсолютною жертовністю і героїзмом простих українців існує масштабна зрада і корупція, за що фактично ніхто не відповів. Так далі продовжуватися не може. Україна не може більше дозволити некомпетентність, непрофесіоналізм і бізнес на крові.
• Без допомоги країн-партнерів Україна б до цього часу не вистояла, але цієї допомоги потрібно набагато більше, щоб Україна могла виграти війну.
• Найстрашніша зброя Росії у цій війні - не літаки, танки чи навіть ядерна зброя, а токсична брехлива пропаганда, якою вони дуже ефективно змогли промити мізки не лише громадянам країн Європи, а і таких друзів та партнерів України, як США та Канада. Україна повинна цьому протистояти.
• Велика помилка українського уряду (яку вони вже допустили раніше і яка коштувала Україні дорого) - втручання у американську політику і асоціація з Демократичною партією США, тоді як відповідні урядовці та дипломати повинні працювати у тому числі і з американськими правими, щоб забезпечити максимальну підтримку для України.
• Україна просить допомогу та зброю у інших країн, але дуже мало зробила і робить, щоб виробляти зброю та боєприпаси самим. А такі можливості є.
• Україна не перевела суспільство на військові рейки. Наприклад, враховуючи стан економіки та обмежені фінансові ресурси, не провела реструктуризацію держапарату і скорочення величезної неефективної армії чиновників. Не чути про конфіскацію майна на потреби армії (ті ж авто і так далі).

Моє найбільше бажання - щоб у 2023 році війна закінчилася повною перемогою України і як мімнімум звільненням територій станом на 23 лютого 2022 року. І якщо у героїзмі та відданності українців ніхто не сумнівається, треба, щоб вони мали всі необхідні технічні засоби для цього - зброю, зброю і ще раз зброю.

[Uki]

[Wednesday]

Я завжди був журналістом... на другий день повномасштабного вторгнення Росії я пішов і приєднався до Збройних сил України.❞



Справжня народна армія

❝У ній були звичайні працівники та директори компаній, батьки та їхні діти, вчителі, театрали та випускники.❞



❝В армію люди приносять знання та вміння зі своїх цивільних професій. Оскільки ніхто не додумався сказати їм: «Це неможливо зробити», вони почали створювати нові шляхи вирішення проблем.❞

[Wednesday]

❝Як тільки ви досягнете лінії фронту, ви прийдете до важливого усвідомлення. Чи виживете ви, головним чином, залежить від удачі. Навчання може покращити ваші шанси. Так само як тренування та досвід.❞



❝Росія продовжує мобілізацію і не рахує своїх втрат. Україні залишилося зіграти Давида з агресивним Голіафом.❞



❝Москва намагалася розділити Україну, але досягла протилежного.❞

[Wednesday]

❝Якщо Україна програє, а Москва доб'ється свого, ефект доміно може відчути весь світ.❞



Відмінності стають другорядними

❝В окопах знаходяться сотні тисяч солдатів. Мільйони їхніх друзів і родичів залишаються вдома знеструмленими. За таких обставин неважливо, якою мовою ви володієте.❞



На території України відбувається одна з найбільших епопей цього століття

❝Ми Гаррі Поттер і Вільям Воллес, Na'vi і Хан Соло. Ми тікаємо з Шоушенка і підриваємо Зірку Смерті. Ми боремося з Харконненами та кидаємо виклик Таносу.❞

[Wednesday]

❝Ми ще не виграли. Але багато в чому ми перемогли.❞

Читайте повну історію Павла на #NATOreview: http://bit.ly/3IQbpzf

[MareK]

гарна тема.

[MareK]

світ після перемоги України над всесвітнім злом - російською псевдофедерацією - буде інакшим. він стане чітко  Двополярність (також біполярність, двополюсність) — уявлення, інтерпретація або концепція політичної структури світу як такої, що утворюється з «двох Полюсів»,стан системи міжнародних відносин Світло і цивілізація і темінь

[MareK]

світ після перемоги України над всесвітнім злом - російською псевдофедерацією - буде інакшим. він стане чітко  Двополярність (також біполярність, двополюсність) — уявлення, інтерпретація або концепція політичної структури світу як такої, що утворюється з «двох Полюсів»,стан системи міжнародних відносин Світло і цивілізація і темінь чисте зло.

[Wednesday]

Приблизно в цей час два роки тому назад, 24 лютого 2022 року, світ переламався надвоє.

У гуркоті вибухів від ударів кацапських ракет і українці, і Європа, і вся земна куля прокинулися в іншій реальності.

Почалася страшна, невиправдана, незаконна (як кажуть на Заході), жорстока і несправедлива війна фашистської Росії проти України як держави і проти українського народу, його культури, його національної ідентичності.

У нас всіх були очікування, що війна завершиться минулого року. З визволенням Херсона і враховуючи обіцянки українського керівництва, на це була надія. Але не вийшло.

[Wednesday]

Аналізую стан справ по пунктах з мого поста рік назад:

• Той факт, що через рік після початку війни Україна стоїть на ногах та продовжує боротися, абсолютно перевершив мої сподівання.

І Україна продовжує боротися.

• Ті території, де було найбільше російськомовного населення, постраждали найбільше і деякі громади фактично стерті з лиця землі.

Так воно і є.

• Поряд з абсолютною жертовністю і героїзмом простих українців існує масштабна зрада і корупція, за що фактично ніхто не відповів. Так далі продовжуватися не може. Україна не може більше дозволити некомпетентність, непрофесіоналізм і бізнес на крові.

Тут теж нічого не змінилося. Вийшло ще більше фактів кричущої корупції та некомпетентності українського уряду - особливо в плані поганого забезпечення ЗСУ зброєю. "Нам лендліз невигідний" - мантра, що коштувала життя сотням тисяч українців і можливо, коштуватиме Україні набагато більше  .

• Без допомоги країн-партнерів Україна б до цього часу не вистояла, але цієї допомоги потрібно набагато більше, щоб Україна могла виграти війну.

З цим стало ще гірше, бо злочинний режим адміністрації Байдена вже декілька місяців підряд свідомо відмовляється поставляти потрібну зброю Україні, кинувши її один-на-один із жорстоким ворогом  .

• Найстрашніша зброя Росії у цій війні - не літаки, танки чи навіть ядерна зброя, а токсична брехлива пропаганда, якою вони дуже ефективно змогли промити мізки не лише громадянам країн Європи, а і таких друзів та партнерів України, як США та Канада. Україна повинна цьому протистояти.

Україна як програвала, так і продовжує програвати в цій царині. Шоу Карлсона з пуйлом подивились мільйони людей по всьому світі. Хоч Карлсон запросив зробити таке ж шоу з Зеленським, очевидно, українська сторона відмовилася. Замість того, Зеленський дав інтерв"ю Фокс Ньюз, і його подивилось не більше 20 тисяч. Інтерв"ю мало хто помітив, а ті, хто подивилися, у більшості випадків мали негативні коментарі. Це багато говорить про нездатність України вести інформаційну війну, адже на другий рік реальної війни вона давно не на перших сторінках шпальт світових ЗМІ, і є багато людей, які навіть вважають, що ця війна несправжня.

• Велика помилка українського уряду (яку вони вже допустили раніше і яка коштувала Україні дорого) - втручання у американську політику і асоціація з Демократичною партією США, тоді як відповідні урядовці та дипломати повинні працювати у тому числі і з американськими правими, щоб забезпечити максимальну підтримку для України.

З цим теж стало тільки гірше. І український уряд, і більшість українських ЗМІ безсоромно просувають тези, які свідчать, що вони працюють на Демократичну партію США. Ту ж саму партію, яка роззброїла Україну, яка допустила здачу Криму та війну на Донбасі, яка дала зелене світло пуйлу розпочати повномасштабну агресію і яка кинула Україну на поле бою з лопатами проти ворожих ракет, бомб та артилерії.

• Україна просить допомогу та зброю у інших країн, але дуже мало зробила і робить, щоб виробляти зброю та боєприпаси самим. А такі можливості є.

 

Хоч дещо робиться в цій царині, фундаментального зсуву в статусі кво нема і не передбачається в найближчому майбутньому.

• Україна не перевела суспільство на військові рейки. Наприклад, враховуючи стан економіки та обмежені фінансові ресурси, не провела реструктуризацію держапарату і скорочення величезної неефективної армії чиновників. Не чути про конфіскацію майна на потреби армії (ті ж авто і так далі).

Нічого не змінилося у цьому плані і уряд навіть не соромиться казати, що у нього є план Б. Одні купують сумочки за тисячі доларів, дорогі авто та маєтки за кордоном, а інші по копійці збирають на дрони, каски та бронежилети. На другий рік війни!!

[Wednesday]

До списку вище я маю додати таке:

• Замість того, щоб наступати і відвойовувати свої території, Україна змушена відступати і переходити в оборону. Основний фактор в цьому - те, що в України не вистачає зброї. З цим стало набагато гірше, ніж рік назад

• Є серйозні проблеми з мобілізацією. Я давно пишу і кажу про дві касти українців - простих людей, які несуть на собі всі тяготи війни, і мажорів-корупціонерів, які повиробляли собі бронь чи липові довідки і насолодуються життям, ніби і війни немає, ховаючись за спинами 19-річних дівчат, які тепер поряд з чоловіками різного віку в буквальному сенсі воюють в ЗСУ. Особливу огиду викликає українська "іліта" - політики, медійні особи, бізнесмени і так далі, які красиво говорять, але своїх власних дітей ховають за кордоном. А українське суспільство чомусь це хаває і нічого з цим не робить, ніби це норма, ніби це ок .

• Нездатність українського уряду ефективно керувати ситуацією призвела до повзучої цензури. Переслідування журналістів, бани на різних онлайн-ресурсах і так далі говорять про одне - некомпетентинй український уряд боїться правди. Але її не сховаєш, тому що світ змінився і українське суспільство теж змінилось. Якщо дуже довго гнути гілку, вона може і зламатися.

• Психологічний і моральний стан українського суспільства поганий. Воно не є настільки згуртованим, як це було після початку війни. В ньому багато агресії та розшарування. Замість того, щоб об"єднуватися і допомагати один одному, люди конфліктують і агресують один до одного. З одного боку, це можна зрозуміти, а з іншого - як можна виграти війну із зовнішнім агресором, якщо українці воюють один з одним?

[Wednesday]

Проте як би не було важко, завжди залишається надія і віра в перемогу.

Я сподіваюсь, що українців ця віра і надія ніколи не покине.

А я особисто не можу ні на що вплинути, крім донувати та просити в Бога:

• захисту для всіх бійців ЗСУ
• надання ЗСУ всіма, хто може, найбільш можливої і найкращої зброї
• мудрості і професіоналізму українському уряду
• сили, витривалості, національної свідомості та мудрості українцям.

І сподіватися, що через рік я буду писати не про річницю війни, а про каунтдаун з моменту української перемоги.