ІДІЛ спонсорувався Ізраїлем? Ну ти дивись!

[Wednesday]

Давно відомо, що Ізраїль роками спонсорував і фінансово утримував тих, кого сьогодні вони називають своїм ворогом і у чию честь вони винищують цілий народ - Хамас.

А тепер виходить інформація, що Ізраїль також спонсорував ... ІДІЛ (ISIS).

Тому новини, що нібито ІДІЛ взяв на себе теракт в Росії, отримують нове забарвлення, враховуючи давню дружбу між пуйлівською Росією та Ізраїлем.

[Wednesday]

Довгий час висловлювалися припущення про зв'язки між ізраїльським урядом і терористичним угрупованням ДАІШ, також відомим як Ісламська держава. Такі спекуляції підживлюються посиланням Ізраїлю на ІДІЛ як на «корисний інструмент» і його визнанням того, що він вважає Сирію під повним контролем ІДІЛ кращою, ніж збереження нинішнього сирійського уряду. Це також підтримується великою допомогою та навіть медичним лікуванням, яке бойовики ІДІЛ отримали від Ізраїлю.

Однак нещодавно з'явилися звинувачення, які можуть припустити, що зв'язок навіть глибший, ніж вважалося раніше.

Відповідно до звіту ізраїльського веб-сайту Inian Merkazi та інформаційного агентства Abna, лівійські сили безпеки заарештували командира ІДІЛ у місті Бенгазі, щоб невдовзі з'ясувати, що затриманий ними чоловік, Ефраїм Бенджамін, також був агентом Моссаду, ізраїльської розвідки. Бенджамін, який був відомий у Лівії як Абу Хафс, почав працювати в Лівії після вторгнення в Лівію під проводом НАТО в 2011 році, в результаті якого було усунено колишнього лідера Муаммара Каддафі.

Middle East Monitor повідомляв, що Хафс/Бенджамін, як кажуть, став видатним імамом у мечеті Бенгазі, перш ніж стати лідером ІДІЛ, який командував понад 200 бійцями. Згодом Middle East Monitor видалив звіт зі свого сайту.

Лівійська влада нібито звинуватила Бенджаміна в зборі розвідувальної інформації про ІДІЛ для Моссада, а Middle East Monitor зазначив, що деякі лівійські ЗМІ почали називати його «шейхом Моссаду». Ініан Мерказі припустив, що арешт Бенджаміна свідчить про те, що Моссад був впливовим чинником у виникненні ДАІШ у регіоні, враховуючи, що Бенджамін почав працювати в Лівії в 2011 році, а ДАІШ не розпочаинав операції в Лівії до 2015 року.

[Wednesday]

Інші регіональні ЗМІ, такі як Masr Alarabia, описали Бенджаміна як одного з «арабістів» Моссаду — агентів Моссаду з арабськими рисами обличчя, які вільно розмовляють арабською та використовують місцеві діалекти. Такі «арабісти» здобули репутацію агентів інфільтрації палестинські протести та активістські організації, а також вбивств відомих палестинців, які відкрито виступають проти ізраїльської окупації.

Однак тепер виявляється, що «арабісти» Моссаду можуть бути залучені не тільки в придушення палестинського інакомислення. З огляду на те, що Ізраїль неодноразово заявляв, що не хоче перемоги над ІДІЛ, очевидно, що Бенджамін, який нібито командував сотнями людей у ІДІЛ, не «збирав розвідувальні дані», щоб перемогти ІДІЛ, а радше зміцнити його.

Враховуючи повідомлення про арешт Бенджаміна, минулорічна, здавалося б, дивна заява керівника військової розвідки Ізраїлю генерал-майора Герці Галеві має більше сенсу. Галеві заявив, що Ізраїль не хоче бачити поразки ІДІЛ, а також висловив занепокоєння з приводу нещодавніх наступів на територію ІДІЛ, нарікаючи на «найскладнішу» ситуацію, в якій угруповання опинилося в той час. Він також додав, що Ізраїль зробить «все можливе, щоб не опинитися в такій ситуації», коли ІДІЛ загрожує поразка.

У світлі арешту Бенджаміна частково занепокоєння Галеві щодо ІДІЛ могло бути викликане страхом, що поразка ІДІЛ може поставити під загрозу життя агентів Моссаду, а також роки їхньої роботи в ІДІЛ.

[Wednesday]

Ізраїльські аналітичні центри та політики вже давно розглядають ІДІЛ як «стратегічний інструмент» для досягнення цілей Заходу та Ізраїлю в регіоні. У випадку Сирії ІДІЛ розглядалася як прихований засіб повалення сирійського президента Башара Асада, що, на думку ізраїльської розвідки, призведе до втрати Іраном «єдиного союзника» в регіоні.

Однак у більшому масштабі ІДІЛ зрештою служить для того, щоб допомогти розділити цілі нації — такі як Ірак, Сирія та інші — на частини. Це ключовий компонент ізраїльського стратегічного плану, також відомого як план Інон, щодо домінування на Близькому Сході шляхом розділення та завоювання його сусідів.

Оскільки звинувачення в прямій участі Ізраїлю в сприянні діяльності терористичної групи продовжують зростати, стає все важче захистити давнє твердження про те, що Ізраїль був «нейтральною» фігурою в сирійському конфлікті та піднесенні ДАІШ.

[Wednesday]

Ну, це і не дивно.

ІДІЛ вважається збройним мусульманським угрупуванням, але він ні разу не напав на Ізраїль, хоча ця країна була просто в них під носом.

Натомість ІДІЛ атакував Сирію, Ірак, Турцію, Ємен і тепер (allegedly) Росію, яка знаходиться за тисячі кілометрів.

Хммм ...

[Wednesday]

Ще одна стаття з додатковими деталями.

Під час дебатів ZeroHedge щодо Ізраїлю, Ірану та Палестини Дейв Сміт наголосив на маловідомому факті про конфлікт у Газі — що Ізраїль «цинічно, навмисно фінансував і підтримував «Хамас», щоб вони не зіткнулися з зовнішнім тиском, щоб віддати палестинцям їхню свободу». Через Брайана МакГлінчі зі Stark Realities, ось глибший погляд на історію, яку мав на увазі Сміт.

Після нападу палестинського угруповання ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху заявив: «Сили цивілізації повинні підтримати Ізраїль у розгромі ХАМАС... У боротьбі з ХАМАС Ізраїль бореться не лише за свій власний народ, він бореться за кожну країну, яка виступає проти варварства».

Ці настрої суттєво відрізняються від тих, які Нетаньяху приватно висловлював у 2019 році.

«Будь-хто, хто хоче перешкодити створенню палестинської держави, повинен підтримати ХАМАС і перерахувати гроші ХАМАС», – сказав Нетаньяху законодавцям партії «Лікуд», згідно з газетою Haaretz. Це допомогло б не дати Палестинській адміністрації (ПА) керувати Газою і дати палестинцям відносно помірний, єдиний голос за столом переговорів. «Це частина нашої стратегії — ізолювати палестинців у Газі від палестинців на Західному березі».

Безрозсудна експлуатація Ізраїлем ХАМАС така ж стара, як і сама ця організація. Дійсно, за десятиліття до того, як  Нетаньяху висловив ці сантименти, уряд Ізраїлю з самого початку зробив ХАМАС популярним за допомогою прямої та непрямої фінансової підтримки.

Протягом 1970-х років ворогом Ізраїлю була Організація визволення Палестини (ОВП). На відміну від Хамасу, який виник із «Братів-мусульман», ООП була світською лівою організацією на чолі з Ясіром Арафатом, який очолював фракцію ФАТХ в ООП.

Як сказав колишній високопоставлений чиновник ЦРУ кореспонденту UPI Річарду Сейлу в 2001 році, початкове посилення Ізраїлем ХАМАСу «було прямою спробою розділити та розбавити підтримку сильної, світської ООП за допомогою конкуруючої релігійної альтернативи».

Ісламістські угруповання почали набувати популярності в Газі після війни 1967 року, коли вони реалізували освітні, культурні, соціальні та інфраструктурні ініціативи, щоб покращити життя палестинських біженців.

Коли ХАМАС вперше зареєструвався в ізраїльській владі в 1978 році, його очолив шейх Ахмед Ясін, напівсліпий мусульманський священнослужитель, прикутий до інвалідного візка, який відкрив школи та клініки по всій Газі. Ізраїль підтримав його зусилля, а також схвалив заснування Ісламського університету Гази ... який стане центром екстремістів, який вважатиметься гідним ізраїльських бомб.

Ізраїльський бригадний генерал Іцхак Сегев, який був губернатором Гази і часто спілкувався з Ясіном, сказав Wall Street Journal, що він повністю усвідомив кінцеві цілі Ясіна — замінити Ізраїль ісламською державою — і небезпеку ідеології ХАМАС. Однак у той час Ізраїль надавав пріоритет підриву ФАТХ, який очолює ООП.

На хвилі революції в Ірані 1979 року, коли світський режим, який підтримувався США, було замінено ісламською республікою, ХАМАС та інші ісламісти стали більш популярними, амбітними та жорстокими. Незважаючи на це, фінансова підтримка Ізраїлю тривала, як повідомило джерело в американській розвідці ресурсу UPI в 2001 році, сказавши, що підтримка тепер має додаткове обґрунтування - отримати розвідувальні дані та виявити найнебезпечніших членів ХАМАС.

Однак інший урядовець США підкреслив набагато зловіснішу мету Ізраїлю: знищити шанс на прогрес у врегулюванні ізраїльсько-палестинського конфлікту. «Деяка частина правого ізраїльського істеблішменту вважала, що ХАМАС та інші групи, якщо вони отримають контроль, відмовляться мати будь-яке відношення до мирного процесу та зірвуть будь-які укладені угоди», – сказав чиновник.

Це дало б змогу Ізраїлю продовжувати на словах підтримувати рішення про створення двох держав, нещиро нарікаючи на відсутність «партнера для миру» з боку Палестини. Тим часом Ізраїль продовжить змінювати «факти на місцях», зносячи палестинські будинки, дозволяючи нові ізраїльські поселення на Західному березі річки Йордан і перешкоджаючи створенню суміжної палестинської держави на окупованій Ізраїлем території.

У 2015 році Базалель Смотріч, лідер Релігійної сіоністської партії, а нині міністр фінансів Ізраїлю, сказав: «На міжнародному полі, у цій грі делегітимізації ... ПА є пасивом, а ХАМАС — активом. Це терористична організація. Ніхто не визнає її, ніхто не надасть їй статусу в [Міжнародному кримінальному суді] і ніхто не дозволить їм просувати резолюції в ООН».

«В очах ізраїльських правих, справжньою загрозою для Ізраїлю є не насильство та тероризм ХАМАС – небезпека полягає в укладенні мирної угоди ... та створенні палестинської держави», – написав Мерон Рапопорт у тель-авівському журналі +972.

Зауважте, що ХАМАС — не єдине екстремістське угруповання, до якого ізраїльські праві проявили слабкість. За попереднього уряду Нетаньяху Ізраїль надавав медичну допомогу пораненим членам Аль-Каїди та відправляв їх назад воювати проти світського уряду, який підтримує Іран, у Сирії ... де їхня група також викрадала, катувала та вбивала мирних жителів. Колишній керівник Моссаду Ефраїм Галеві сказав, що допомога Ізраїлю прийнятна, оскільки «Аль-Каїда, наскільки я пам'ятаю, не нападала на Ізраїль».

До 7 жовтня, посилаючись на ХАМАС і ліванську Хезболлу під час дачі показань за однією зі справ про корупцію проти нього, Нетаньяху сказав щось, що продемонструвало надмірну впевненість ізраїльських правих у своїй здатності керувати екстремістами на своїх кордонах:

«У нас є сусіди — запеклі вороги... З ними неможливо домовитися... Це всі знають, але ми контролюємо висоту полум'я».